Летучая мышь и ангел - Афазия

Летая по спящему лесу, я что-то заметил во тьме.

Это с подбитым крылом Ангел лежал на траве.

«Не бросай», — прошептал еле слышно и в этих робких словах

Так откровенно и чисто звучали надежда и страх.

И я взял его в черные когти… А утром когда рассвело

Проснулся Ангел здоровым и снова встал на крыло.

Он мне сказал: «Когда-то придется расстаться с тьмой.

Так выбирай: остаешься или летишь со мной?

Там тебе будет не нужно дорогу искать на слух.

Сбрось свои черные крылья и оденься в перья и пух».

И мы полетели сквозь утро, и я увидел в утренней мгле,

Что даже Ангел имеет черную тень на земле,

Что с каждым ангелом было то, что случилось со мной,

Что даже белые внешне, все они с черной душой.

Літаючи по сплячому лісі, я щось помітив у темряві.

Це з підбитим крилом Ангел лежав на траві.

«Не кидай»,— прошепотів ледве чутно і в цих несміливих словах.

Так відверто і чисто звучали надія і страх.

І я взяв його в чорні пазурі... А вранці коли розвиднілося

Прокинувся Ангел здоровим і знову встав на крило.

Він мені сказав: «Колись доведеться розлучитися з темрявою.

Так вибирай: залишаєшся чи летиш зі мною?

Там тобі не потрібно дорогу шукати на слух.

Скинь свої чорні крила і одягнися в пір'я і пух».

І ми полетели крізь ранок, і я побачив у ранковій темряві,

Що навіть Ангел має чорну тінь на землі,

Що з кожним ангелом було те, що трапилося зі мною,

Що навіть білі зовні, всі вони з чорною душею.