На южных ветрах - Адвайта

Сейчас махнуть бы туда, где тепло.

Где не будет планов и постоянных лишних заносов.

Не слышен гул поездов и далеко от метро,

Где… Где не считаем по стрелкам минуты.

Утро не гонит домой и никакой паранойи,

Еще за день этот который сожжем по-любому.

Летим без пауз в омут, ведь может прокатит.

Нам нужен чистый воздух, как детям — подарок на праздник.

Верим в Бога, но не верим во Власть.

Как крепка душа России и, как легко продать ее.

Пусть дождь идет, может и смоет всю грязь,

Оставив один вариант только, чтобы проститься…

С домом родным, шумом дорог…

Улицы мокнут, а капли стекают по окнам.

А мы все ждем и дальше верим в любовь.

В ту, что согреет даже если не будет близко!

Взгляд пристальный, сердце пылает огнем.

Верю, — найдем свой долгожданный, счастливый денек.

Ну, а пока — компания, спальный район,

Вечер подходит к концу и так быстро…

Припев:

Прокати меня небо на южных ветрах.

Я много, где не был, и верю, что ты доберешься до нас!

Прокати меня небо на южных ветрах.

Я много, где не был, и верю, что ты доберешься до нас!

Хочу туда, где на ладони солнце, как в детстве.

Помню, как рисовал над головами людей нимб.

Сейчас они стреляют мне пустотой в сердце,

Навеки оставляя меня замерзать молодым.

Свалить бы подальше отсюда, муравейник — осудит,

Бог мне — судья.

Знаешь, пусть он меня судит!

Кто прав, кто виноват — разбираться дело пустое.

Ваши тараканы в голове моим аплодируют стоя.

Прокати меня небо…

Ведь южные ветра вспоминаю только во снах.

Я хочу, чтобы когда-нибудь день стал светлым,

Чтобы не зря 23-е лето в стихах!

Там, где я смогу родиться заново —

Я сберегу людей от зла, что им причинил.

И я знаю, что такое место есть, и мы найдем его.

Главное, чтобы нам хватило сил.

Припев:

Прокати меня небо на южных ветрах.

Я много, где не был, и верю, что ты доберешься до нас!

Прокати меня небо на южных ветрах.

Я много, где не был, и верю, что ты доберешься до нас!

Прокати меня небо на южных ветрах.

Я много, где не был, и верю, что ты доберешься до нас!

Зараз махнути би туди, де тепло.

Де не буде планів і постійних зайвих заметів.

Не чутний гул поїздів і далеко від метра,

Де… Де не вважаємо за стрілками хвилини.

Ранок не жене додому і ніякої параної,

Ще за день цей який спалимо по-любому.

Летимо без пауз у вир, адже може прокотити.

Нам потрібне чисте повітря, як дітям — подарунок на свято.

Віримо у Бога, але не віримо у Влада.

Яка міцна душа Росії і, як легко продати її.

Нехай дощ іде, може і змиє весь бруд,

Залишивши один варіант тільки, щоб попрощатися.

З домом рідним, шумом доріг…

Вулиці мокнуть, а краплі стікають по вікнах.

А ми все чекаємо і далі віримо в любов.

В ту, що зігріє навіть якщо не буде близько!

Погляд пильний, серце палає вогнем.

Вірю,— знайдемо свій довгоочікуваний, щасливий день.

Ну, а поки — компанія, спальний район,

Вечір підходить до кінця і так швидко…

Приспів:

Прокатай мене небо на південних вітрах.

Я багато, де не був, і вірю, що ти доберешся до нас!

Прокатай мене небо на південних вітрах.

Я багато, де не був, і вірю, що ти доберешся до нас!

Хочу туди, де на долоні сонце, як у дитинстві.

Пригадую, як малював над головами людей німб.

Зараз вони стріляють мені порожнечею в серце,

Навіки залишаючи мене замерзати молодим.

Звалити би подалі звідси, мурашник — засудить,

Бог мені суддя.

Знаєш, нехай він мене судить!

Хто має рацію, хто винен — розбиратися справа порожня.

Ваші таргани в моїй голові аплодують стоячи.

Прокати мене небо.

Адже південні вітри згадую лише у сне.

Я хочу, щоб колись день став світлим,

Щоб недаремно 23-те літо в віршах!

Там, де я зможу народитися заново.

Я збережу людей від зла, що ним причинив.

І я знаю, що таке місце є, і ми найдемо його.

Головне, щоб нам вистачило зусиль.

Приспів:

Прокатай мене небо на південних вітрах.

Я багато, де не був, і вірю, що ти доберешся до нас!

Прокатай мене небо на південних вітрах.

Я багато, де не був, і вірю, що ти доберешся до нас!

Прокатай мене небо на південних вітрах.

Я багато, де не був, і вірю, що ти доберешся до нас!