Звёзды не погаснут - Адвайта

И даже если звезды погаснут,

И кажется будто бы нас нет.

Я смогу найти свое счастье,

И не отпускать, и не отпускать.

И даже если звезды погаснут,

И кажется будто бы нас нет.

Я смогу найти свое счастье,

И не отпускать, и не отпускать.

И пока есть мысли - что-то мутим,

Уже родная дорога от дома до студии.

И осталось только сказать и подарить это людям,

Я спокоен братишка, своих не забуду.

Ведь этот путь труден - рвет струны,

Но видимо того стоит и палим из всяких орудий.

Будни рутина - боремся, чтобы не попасть в ути,

Тут не пройти нам - значит в поисках других путей.

Мы то наверх, то слетаем с петель,

И каждый понедельник норовит ударить по нервной системе.

Тут не найти готовый пресет,

Чтобы счастливым быть на самом деле.

Уверен в себе - мир всем кто в меня верит,

Вместе дойдем до тех дней, что ярко светят нам.

Не светом фар, а лучом рассвета,

К цели до конца, к цели до победной!!!

И даже если звезды погаснут,

И кажется будто бы нас нет.

Я смогу найти свое счастье,

И не отпускать, и не отпускать.

И даже если звезды погаснут,

И кажется будто бы нас нет.

Я смогу найти свое счастье,

И не отпускать, и не отпускать.

Бывает кажется, что мир затаивает злобу,

И все вокруг не так - ты в темной комнате один.

А выключатель сломан.

Что-то должно произойти,

Но как обычно время снова тикает,

Необходимость - убежать из дома.

Жизненно важно побыстрей увидеть кого-то

В городе пробки, дождь и валит дым из под капота.

Нацелен на карьерный рост,

Но как считает босс именно ты, как материал

Уже походу отработанный.

Дело не в чем-то сверхъестественном.

Без четкой цели, позитивных мыслей,

Нет и позитивных действий.

Ведь кажется, что счастье за глухой стеной,

Но ты придешь к нему любой ценой.

И даже если звезды погаснут,

И кажется будто бы нас нет.

Я смогу найти свое счастье,

И не отпускать, и не отпускать.

И даже если звезды погаснут,

И кажется будто бы нас нет.

Я смогу найти свое счастье,

И не отпускать, и не отпускать..

И даже если звезды погасли,

А каждый день напоминает грустную песню.

Я знаю твердо - уже не за горами счастье,

Ведь мы пустили музыку в сердце.

Когда твой поезд, вот-вот и уходит с перрона,

Куча забот, куча долгов, детство лишь в фотоальбоме.

Я дни сжигал, скажи чего ради???

Лелеял мечту, а не работал на дядю.

И может неправильно жили совсем,

Со стороны конечно виднее.

Но пока музыка будет жить,

Будем идти рука об рука с нею .

І навіть якщо зірки згаснуть,

І здається ніби нас немає.

Я зможу знайти своє щастя,

І не відпускати і не відпускати.

І навіть якщо зірки згаснуть,

І здається ніби нас немає.

Я зможу знайти своє щастя,

І не відпускати і не відпускати.

І поки є думки - щось каламутимо,

Вже рідна дорога від дому до студії.

І залишилося тільки сказати і подарувати це людям,

Я спокійний братик, своїх не забуду.

Адже цей шлях важкий - рве струни,

Але мабуть того вартий і палимо з усіляких знарядь.

Будні рутина - боремося, щоб не потрапити до качки,

Тут не пройти нам – значить у пошуках інших шляхів.

Ми то нагору, то злітаємо з петель,

І кожен понеділок намагається вдарити по нервовій системі.

Тут не знайти готовий пресет,

Щоб бути щасливим бути насправді.

Упевнений у собі - світ усім, хто в мене вірить,

Разом дійдемо до тих днів, що нам яскраво світять.

Не світлом фар, а променем світанку,

До мети до кінця, до мети до переможної!

І навіть якщо зірки згаснуть,

І здається ніби нас немає.

Я зможу знайти своє щастя,

І не відпускати і не відпускати.

І навіть якщо зірки згаснуть,

І здається ніби нас немає.

Я зможу знайти своє щастя,

І не відпускати і не відпускати.

Буває здається, що світ затаює злість,

І все довкола не так – ти в темній кімнаті один.

А вимикач зламаний.

Щось має статися,

Але як завжди час знову цокає,

Необхідність – втекти з дому.

Життєво важливо швидше побачити когось

У місті пробки, дощ та валить дим з-під капота.

Націлений на кар'єрне зростання,

Але як вважає бос саме ти, як матеріал

Вже відпрацьований походу.

Справа не в чомусь надприродному.

Без чіткої мети, позитивних думок,

Немає й позитивних дій.

Адже здається, що щастя за глухим муром,

Але ти прийдеш до нього за всяку ціну.

І навіть якщо зірки згаснуть,

І здається ніби нас немає.

Я зможу знайти своє щастя,

І не відпускати і не відпускати.

І навіть якщо зірки згаснуть,

І здається ніби нас немає.

Я зможу знайти своє щастя,

І не відпускати, і не відпускати.

І навіть якщо зірки погасли,

А щодня нагадує сумну пісню.

Я знаю твердо – вже не за горами щастя,

Ми ж пустили музику в серце.

Коли твій поїзд, ось-ось і йде з перону,

Купа турбот, купа боргів, дитинство лише у фотоальбомі.

Я дні спалював, скажи заради чого???

Плекав мрію, а не працював на дядька.

І може неправильно жили зовсім,

З боку звичайно видніше.

Але поки музика житиме,

Будемо йти пліч-о-пліч з нею.