Wohin soll ich gehen - Adel Tawil

Ich seh' in dein Gesicht

Und merk', dass an dir was anders ist

Frag' dich, ob das so bleibt

Oder ob das nur 'ne Phase ist

Deine Silhouette zeigt

Noch immer das Postkartenbild

Wo auf einmal nichts mehr stimmt

Und mir langsam meine Heimat nimmt

Wohin soll ich geh’n

Wenn du doch mein Zuhause bist?

Sag mir, wohin soll ich geh’n?

Du bist ein Riesenteil von meinem Ich

Der Wind hat sich gedreht

Und durch die Stadt gefegt

Frag' mich, wohin er weht

Ist es für mich zu spät?

Wo soll ich hingeh’n?

Wo soll ich hingeh’n?

Deine Wälder schau’n mich an

Tun so, als wenn nichts gewesen wär

Wie oft schrieb ich schon meinen Nam’n

In den Sand und stand an deinem Meer?

Und ich fahre durch die Nacht

Auf der Autobahn am Fluss entlang

Vorbei an der Fabrik

In der schon mein Vater Arbeit fand

Wohin soll ich geh’n

Wenn du doch mein Zuhause bist?

Sag mir, wohin soll ich geh’n?

Du bist ein Riesenteil von meinem Ich

Der Wind hat sich gedreht

Und durch die Stadt gefegt

Frag' mich, wohin er weht

Ist es für mich zu spät?

Wo soll ich hingeh’n?

Wo soll ich hingeh’n?

Von Nord bis Süd hab' ich dich durchquert

Hab' von West nach Ost deine Liebe gespürt

Ich bin hier gebor’n, war dein glücklichstes Kind

Jetzt wird meine Schwester in der Bahn beschimpft

Da sind dunkle Gedanken hinter einsamen Fenstern

Manche Menschen kann man nicht ändern

In Dresden bleib' ich gerne zwei Tage länger

Ich lass' mich nicht kleinkriegen von den Gespenstern

Ich werd' nirgendwo hingeh’n

Ich werd' nirgendwo hingeh’n

Weil du mein Zuhause bist

Ich bin ein Kind dieser Stadt

Dieses Land steht in meinem Pass

Irgendwer redet in seinem Hass etwas blind in die Nacht

Dabei sind wir doch beide von hier

Ich bin ein Kind dieser Stadt

Dieses Land steht in meinem Pass

Irgendwer redet in seinem Hass etwas blind in die Nacht

Dabei sind wir doch beide von hier

Я дивлюсь у твоє обличчя

І зауважте, що у вас є щось інше

Запитайте себе, чи залишиться так

Або це просто фаза

Ваш силует помітний

Ще зображення листівки

Де раптом уже нічого не йде

І потихеньку забирає від мене дім

Куди мені йти?

А якщо ти мій дім?

Скажи мені, куди мені йти?

Ти величезна частина мене

Вітер повернувся

І пронеслася містом

Спитай, де дме

Для мене вже пізно?

Куди мені йти?

Куди мені йти?

Твої ліси дивляться на мене

Поводься так, ніби нічого не сталося

Скільки разів я вже писав своє ім'я

На піску і стояв біля твого моря?

І я їжджу всю ніч

На шосе вздовж р

Повз фабрику

Де мій батько знайшов роботу

Куди мені йти?

А якщо ти мій дім?

Скажи мені, куди мені йти?

Ти величезна частина мене

Вітер повернувся

І пронеслася містом

Спитай, де дме

Для мене вже пізно?

Куди мені йти?

Куди мені йти?

Я перетнув вас з півночі на південь

Я відчув твою любов від Заходу до Сходу

Я тут народився, був твоєю найщасливішою дитиною

Тепер мою сестру ображають у поїзді

За самотніми вікнами — темні думки

Деяких людей змінити неможливо

Я хотів би залишитися в Дрездені на два дні довше

Я не дозволю привидам збити мене

я нікуди не піду

я нікуди не піду

Бо ти мій дім

Я дитина цього міста

Ця країна в моєму паспорті

Хтось розмовляє наосліп у ніч у своїй ненависті

Ми обидва звідси

Я дитина цього міста

Ця країна в моєму паспорті

Хтось розмовляє наосліп у ніч у своїй ненависті

Ми обидва звідси