Внутри этих стен - Adamant

И я не знаю, как сказать всем вам,

Что скопилась там в моей больной душе

И я держу последний свой патрон в руках,

Ограничен и скован.

Ваш ребёнок вырос на глазах,

Пьяном руганьяе, этих потёртых стен,

Пьяных выходках, этих безумных глаз,

Пустых изменах и сорах.

И я не хочу теперь семью,

Не хочу жить так же, как и вы.

Но когда все плачат я смеюсь,

Так ценично раздавив весь мир.

И эти слёзы может быть умрут,

Но мне приятно их из вас давить.

Пустая ругань кончиться к утру,

Но эта боль внутри, эта боль внутри.

Припев:

И мир останови их,

Очередное новое утро,

Взорвётся в груди,

И я не знал сколько.

Но дальше пережить мир,

Но попрошу вас я больше не могу,

Мне срочно нужно уйти,

Прошу прости, но мне нет места в этом доме.

Это последний раз я обещал себе,

Мама ты вновь пьяна я забыл твой трезвый вид.

Эй, вы слишите?

Где тут всем плевать всегда,

Эта музыка, как драма для моей больной души.

Я многое не смог сказать вам многое,

Бл*дь умолчу про отца, что не интересовался мной,

Я вечный неудачник в их глазах,

И ваши боги брали, лишив всего тут.

Эксперимент тащиться прямо к небесам,

Но ваши чёртовы, не потерявшие контроль,

Мир с радостью раздарит счастье всем реклам,

Сделав меня не срываемым, но всех смешной толпой.

Но пока слышать ругань через комнату,

Вы скорчите своё ебало вновь блядь на мои проблемы.

Вы не услышите ведь тошно да,

И всё, что было внутри этих стен не изменит время.

Припев:

И мир останови их,

Очередное новое утро,

Взорвётся в груди,

И я не знал сколько.

Но дальше пережить мир,

Но попрошу вас я больше не могу,

Мне срочно нужно уйти,

Прошу прости, но мне нет места в этом доме.

И мир останови их,

Очередное новое утро,

Взорвётся в груди,

И я не знал сколько.

Но дальше пережить мир,

Но попрошу вас я больше не могу,

Мне срочно нужно уйти,

Прошу прости, но мне нет места в этом доме.

И я не знаю как сказать всем вам,

Что скопилась там в моей больной душе.

И я держу последний свой альбом в руках,

Ограничен и скован.

Ваш ребёнок вырос на глазах,

Пьяном руганьяе этих потёртых стен.

Пьяных выходках этих безумных глаз,

Пустых изменах и сорах.

І я не знаю, як сказати всім вам,

Що скупчилася там у моїй хворій душі

І я тримаю останній свій патрон у руках,

Обмежений і скутий.

Ваша дитина виросла на очах,

П'яною лайкою, цих потертих стін,

П'яних витівках, цих шалених очей,

Порожніх зрадах і сміттях.

І я не хочу тепер сім'ю,

Не хочу жити так, як і ви.

Але коли все плачать я сміюсь,

Так ціново розчавивши весь світ.

І ці сльози може бути помруть,

Але мені приємно їх з вас тиснути.

Порожня лайка закінчитися до ранку,

Але цей біль усередині, цей біль усередині.

Приспів:

І світ зупини їх,

Черговий новий ранок,

Вибухне в грудях,

І я не знав скільки.

Але далі пережити світ,

Але попрошу вас я більше не можу,

Мені терміново треба піти,

Прошу пробач, але мені немає місця в цьому будинку.

Це останній раз я обіцяв собі,

Мама ти знову п'яна я забув твій тверезий вигляд.

Гей, ви почуєте?

Де тут усім начхати завжди,

Ця музика як драма для моєї хворої душі.

Я багато чого не зміг сказати вам багато,

Бл*дь промовчу про батька, що не цікавився мною,

Я вічний невдаха в їхніх очах,

І ваші боги брали, позбавивши всього тут.

Експеримент тягнеться прямо до небес,

Але ваші чортові, не втратили контроль,

Світ з радістю роздарує щастя всім реклам,

Зробивши мене не зриваним, але всіх смішним натовпом.

Але поки чути лайку через кімнату,

Ви скоротите своє ебало знову блядь на мої проблеми.

Ви не почуєте ж нудо так,

І все, що було всередині цих стін, не змінить час.

Приспів:

І світ зупини їх,

Черговий новий ранок,

Вибухне в грудях,

І я не знав скільки.

Але далі пережити світ,

Але попрошу вас я більше не можу,

Мені терміново треба піти,

Прошу пробач, але мені немає місця в цьому будинку.

І світ зупини їх,

Черговий новий ранок,

Вибухне в грудях,

І я не знав скільки.

Але далі пережити світ,

Але попрошу вас я більше не можу,

Мені терміново треба піти,

Прошу пробач, але мені немає місця в цьому будинку.

І я не знаю як сказати всім вам,

Що скупчилася там у моїй хворій душі.

І я тримаю останній свій альбом в руках,

Обмежений і скутий.

Ваша дитина виросла на очах,

П'яною лайкою цих потертих стін.

П'яних витівках цих шалених очей,

Порожніх зрадах і сміттях.