Lars Jessen - Achim Reichel

Lars Jessen, der ist vor siebzehn Jahr’n

Mit der «Anne Kathrin» nach Rio gefahr’n —

Die «Anne Kathrin» ist nie wiedergekommen

Aber es weiß ganz Westerland

Wie er sein Ende genommen!

Denn sein Bruder Jan ist in jenen Wochen

Mit dem Heringslogger in See gestochen

Der Fisch zog in grossmächtigen Schar’n

Dass die Wasser auf Meilen graugewölkt

Von den wandernden Zügen war’n!

Und es war ein Tag bei den Borkumer Bänken

An den wird Jan Jessen sein Lebtag denken!

Sie konnten den richtigen Kurs kaum halten

Denn die See ging hoch und der Wind sprang um

Dass die Segel in Fetzen knallten!

Und auf einmal sah’n sie, Gott soll uns bewahr’n!

Piel gegen den Sturm einen Segler fahr’n —

Kein Mann an Deck und keiner am Steuer

Und oben brannten auf Mast und Rah

Fahle, flimmernde Feuer!

Und als sie noch starr vor Entsetzen standen

Kam: «Schiff ahoi!»

über Gischt und Branden

Und noch einmal, dicht im Vorüberschießen

Eine Stimme, nicht wie aus Menschenmund:

«Jan Jessen, ich soll dich grüssen!»

Dann war es weg.

Wie Luft zerfloßen!

Was war das?

Seespuk?

Teufelspossen?

Jan Jessen war still.

Er brauchte nicht fragen —

Er wusste: Mein Bruder Lars ist tot

Und er lässt es mir sagen!

Und wie er zu Haus' an Land gestiegen

Und will in den Sandweg zum Dorfe biegen

Ist Lars Jessens Weib ihm entgegengekommen

Und hat ein schwarzes Trauertuch

Über die Schultern genommen!

Und sie sagte: «Jan, ich hab' ihn geseh’n!

Meine Uhr blieb in der Küche steh’n

Und als ich hinging, sie anzuticken

Da war mir auf einmal so seltsam kalt

Als stünd' mir einer im Rücken!

Ich sah mich um, er stand auf der Schwelle —

Stand zwischen Dunkel und Feuerhelle!

Er hat kein einziges Wort gesprochen

Und das Wasser floß ihm aus Bart und Haar —

Seine Augen war’n gebrochen!

Ich stand und hörte die Wassertropfen

Tapp, tapp, auf Diele und Schwelle klopfen

Und als ich stammelnd das Wort gefunden:

«Gott sei deiner Seele gnädig, Mann!»

Da war er verschwunden!"

Lars Jessen, der ist vor siebzehn Jahr’n

Mit der «Anne Kathrin» nach Rio gefahr’n —

Die «Anne Kathrin» ist nie wiedergekommen

Aber es weiß ganz Westerland

Wie er sein Ende genommen!

Ларс Джессен, йому було сімнадцять років тому

Поїхали в Ріо з «Енн Катрін» —

«Енн Катрін» так і не повернулася

Але весь Вестерланд це знає

Як він зустрів свій кінець!

Бо його брат Ян на тих тижнях

Відплисти з оселедцем

Риба рухалася могутніми зграями

Що води за милі сірі похмурі

Від мандрівних поїздів war'n!

І це був день на боркумських банках

Ян Єссен запам'ятає його на все життя!

Вони навряд чи могли тримати правильний курс

Бо море піднялося і вітер змінився

Щоб вітрила розірвалися!

І раптом вони побачили, Бог нас береже!

Грай проти грози, води моряка —

Жодної людини на палубі і нікого за кермом

А вгорі горів на щоглі й дворі

Бліді мерехтливі вогні!

І коли вони ще стояли застиглими від жаху

Прийшло: "Корабль ай!"

над бризками та вогнем

І знову близько до стрілецького минулого

Голос, не як з людських уст:

«Ян Джессен, я передам тобі привіт!»

Потім його не було.

Розчинений, як повітря!

Що це було?

море переслідує?

диявольські витівки?

Ян Єссен мовчав.

Йому не треба було питати...

Він знав: мій брат Ларс помер

І він дозволяє мені розповісти!

А як вийшов на берег вдома

І хоче звернути на піщану доріжку до села

Чи зустріла його дружина Ларса Джессена

І має чорну траурну тканину

взяв на плечі!

А вона сказала: «Ян, я його бачила!

Мій годинник зупинився на кухні

І коли я пішов їх відмітити

Раптом мені стало так дивно холодно

Ніби хтось стоїть за мною!

Я озирнувся, він стоїть на порозі —

Стояв між темрявою і світлом вогню!

Він не сказав жодного слова

І вода потекла з його бороди й волосся...

Його очі були розбиті!

Я стояв і чув краплі води

Стукайте, стукайте, стукайте по дошці і поріг

І коли я знайшов слово заїкання:

— Боже, помилуй твою душу, чоловіче!

Тоді його не стало!»

Ларс Джессен, йому було сімнадцять років тому

Поїхали в Ріо з «Енн Катрін» —

«Енн Катрін» так і не повернулася

Але весь Вестерланд це знає

Як він зустрів свій кінець!