Trutz Blanke Hans - Achim Reichel

Heut bin ich über Rungholt gefahren

Die Stadt ging unter vor sechshundert Jahren

Noch schlagen die Wellen da wild und empört

Wie damals, als sie die Marschen zerstört

Und die Maschine des Dampfers schütterte, stöhnte

Aus den Wassern rief es unheimlich und höhnte:

«Trutz, blanke Hans!»

Von der Nordsee, der Mordsee, vom Festland geschieden

Liegen die friesischen Inseln im Frieden

Und Zeugen weltenvernichtender Wut

Taucht Hallig auf Hallig aus fliehender Flut

Die Möwe zankt schon auf wachsenden Watten

Der Seehund sonnt sich auf sandigen Platten —

Trutz, blanke Hans!

Mitten im Ozean schläft bis zur Stunde

Ein Ungeheuer, tief auf dem Grunde

Sein Haupt ruht dicht vor Engelands Strand

Die Schwanzflosse spielt bei Brasiliens Sand

Es zieht, sechs Stunden, den Atem nach innen

Und treibt ihn, sechs Stunden, wieder von hinnen —

Trutz, blanke Hans!

Und auch einmal in jedem Jahrhundert entlassen

Die Kiemen gewaltige Wassermassen

Dann holt das Untier tiefer Atem ein

Und peitscht die Wellen und schläft wieder ein —

Viel tausend Menschen im Nordland ertrinken

Viel reiche Länder und Städte versinken —

Trutz, blanke Hans!

Rungholt ist reich und wird immer reicher —

Kein Korn mehr fasst selbst der größeste Speicher

Wie zur Blütezeit im alten Rom

Staut hier alltäglich der Menschenstrom

Die Sänften tragen Syrer und Mohren

Mit Goldblech und Flitter in Nasen und Ohren —

Trutz, blanke Hans!

Auf allen Märkten, auf allen Gassen

Lärmende Leute, betrunkene Massen!

Sie zieh’n am Abend hinaus auf den Deich:

«Wir trutzen dir, blanker Hans, Nordseeteich!»

Und wie sie drohend die Fäuste ballen

Zieht leis aus dem Schlamm der Krake die Krallen —

Trutz, blanke Hans!

Die Wasser ebben, die Vögel ruhen —

Der liebe Gott geht auf leisesten Schuhen —

Der Mond zieht am Himmel gelassen die Bahn

Belächelt der protzigen Rungholter Wahn!

Von Brasilien glänzt bis zu Norwegens Riffen

Das Meer wie schlafender Stahl, der geschliffen —

Trutz, blanke Hans!

Und überall Friede, im Meer, in den Landen

Plötzlich wie Ruf eines Raubtiers in Banden:

Das Scheusal wälzte sich, atmete tief

Und schloss die Augen wieder und schlief

Und rauschende, schwarze, langmähnige Wogen

Kommen wie rasende Rosse geflogen —

Trutz, blanke Hans!

Ein einziger Schrei — die Stadt ist versunken

Und Hunderttausende sind ertrunken —

Wo gestern noch Lärm und lustiger Tisch

Schwamm andern Tags der stumme Fisch!

Heut bin ich über Rungholt gefahren

Die Stadt ging unter vor sechshundert Jahren —

Trutz, blanke Hans?

Сьогодні я проїхав Рунггольтом

Місто загинуло шістсот років тому

Хвилі досі б’ють шалено й обурені

Як коли вона знищила болота

І мотор пароплава затрясся, застогнав

З води воно моторошно кликало й глузував:

— Труц, голі руки!

Відокремлено від Північного моря, Мордського моря, від материка

Чи мирні Фризські острови

І свідки гніву, що нищить світ

Пірніть Халліг на Халліга від припливу, що тікає

Чайка вже сперечається на зростаючих тинах

Тюлень гріється на піщаних плитах —

Непокора, голий Гансе!

Посеред океану спить до години

Чудовисько в глибині душі

Його голова лежить біля берега Англії

Хвостовий плавець грає на бразильському піску

Це затягує ваше дихання всередину протягом шести годин

І знову проганяє його, шість годин —

Непокора, голий Гансе!

І звільняється раз на століття

Зябра величезні маси води

Потім звір глибоко вдихає

І збиває хвилі і знову засинає —

Багато тисяч людей тонуть на півночі країни

Багато багатих країн і міст тонуть —

Непокора, голий Гансе!

Рангхолт багатий і стає багатшим —

Навіть найбільше сховище більше не може вмістити зерна

Як у період розквіту Стародавнього Риму

Тут щодня накопичується потік людей

У послідах несуть сирійців і маврів

З золотим листом і мішурою в носах і вухах —

Непокора, голий Гансе!

На всіх ринках, на всіх вулицях

Галасливі люди, п'яні натовпи!

Увечері вони виходять на дамбу:

«Ми кидаємо виклик тобі, голий Гансе, став Північне море!»

І як вони грізно стискають кулаки

Акуратно витягніть кігті з мулу восьминога —

Непокора, голий Гансе!

Води відпливають, птахи відпочивають —

Господь добрий ходить на найм’якших черевиках —

Місяць спокійно рухається на небі

Посміхніться ефектній омані Рангхолтера!

Від Бразилії сяє до рифів Норвегії

Море, як спляча сталь, що гостриться —

Непокора, голий Гансе!

І мир скрізь, на морі, на землі

Раптом як поклик хижака в бандах:

Звір покотився, глибоко дихаючи

І знову заплющив очі і заснув

І мчать, чорні, довгогриві хвилі

Летіть, як скажені коні -

Непокора, голий Гансе!

Єдиний крик — місто затонуло

І сотні тисяч потонули —

Де вчора ще був шум і веселий стіл

Інший день тупа риба плавала!

Сьогодні я проїхав Рунггольтом

Місто загинуло шістсот років тому —

Труц, голий Ганс?