Nis Randers - Achim Reichel

Krachen und Heulen und berstende Nacht

Dunkel und Flammen in rasender Jagd —

Ein Schrei durch die Brandung!

Und brennt der Himmel, so sieht man’s gut!

Ein Wrack auf der Sandbank!

Noch wiegt es die Flut —

Gleich holt sichs der Abgrund!

Nis Randers lugt — und ohne Hast

Spricht er: «Da hängt noch ein Mann im Mast —

Wir müssen ihn holen!»

Da fasst ihn die Mutter: «Du steigst mir nicht ein!

Dich will ich behalten, du bliebst mir allein —

Ich wills, deine Mutter!

Dein Vater ging unter und Momme, mein Sohn —

Drei Jahre verschollen ist Uwe schon!

Mein Uwe, mein Uwe!"

Nis tritt auf die Brücke.

Die Mutter ihm nach!

Er weist nach dem Wrack und spricht gemach:

«Und seine Mutter?»

Nun springt er ins Boot und mit ihm noch sechs —

Hohes, hartes Friesengewächs

Schon sausen die Ruder!

Boot oben, Boot unten, oh, ein Höllentanz!

Nun muss es zerschmettern!

— Nein, es blieb ganz!

Wie lange, wie lange?

Mit feurigen Geißeln peitscht das Meer

Die menschenfressenden Rosse daher —

Sie schnauben und schäumen!

Wie hechelnde Hast sie zusammenzwingt!

Eins auf den Nacken des andern springt

Mit stampfenden Hufen!

Drei Wetter zusammen!

Nun brennt die Welt!

Was da?

— Ein Boot, das landwärts hält —

Sie sind es!

Sie kommen!

— -

Und Auge und Ohr ins Dunkel gespannt —

Still — ruft da nicht einer?

— Er schreits durch die Hand:

«Sagt Mutter, 's ist Uwe!»

Тріщить, виють і лопаються ночі

Темрява й полум’я в шаленому полюванні —

Крик крізь прибій!

А якщо горить небо, то добре видно!

Аварія на мілині!

Приплив усе ще зважує його —

Безодня його скоро візьме!

Ніс Рандерс визирає — і без поспіху

Він каже: «На щоглі висить ще один чоловік...

Ми повинні його дістати!

Тоді мама хапає його: «Ти в мою машину не сядеш!

Я хочу тебе зберегти, ти залишився для мене один -

Я хочу, твоя мати!

Твій батько загинув, а мамо, мій син...

Уве зник безвісти вже три роки!

Мій Уве, мій Уве!»

Ніс виходить на міст.

Мама за ним!

Він показує на аварію і спокійно говорить:

— А його мати?

Тепер він стрибає в човен і з ним ще шість —

Висока, тверда фризька рослина

Весла вже свистять!

Човен вгору, човен вниз, о, пекельний танець!

Тепер він повинен розбити!

— Ні, залишився цілим!

Як довго, як довго?

Море б’є вогняними бичами

Тому коні-людожери...

Вони хрюкають і піняться!

Як задихалася поспіх їх об’єднує!

Один стрибає на шию іншому

З стуканням копит!

Три погоди разом!

Тепер світ горить!

що?

— Човен, що зупиняється всередині країни —

Це ти!

Вони йдуть!

— -

І очі й вуха простягнулися в темряву —

Тихо — хтось не дзвонить?

— Він кричить крізь руку:

— Скажи мамі, це Уве!