Een Boot is noch buten - Achim Reichel

«Ahoi, Klaas Nielsen und Peter Jehann!

Kiekt nach ob wi noch nich to Mus sind!

Ji hewt doch gesehn den Klabautermann?

Gottlob, dat wi wedder to Huus sind!»

Die Fischer riefen’s und stießen ans Land

Und zogen die Kiele bis hoch auf den Strand

Dumpf an, rollten die Fluten

Han Jochen aber, rechnete nach

Und schüttelte finster sein Haupt und sprach:

«Een Boot is noch buten!

Een Boot is noch buten!»

Und ernster keuchte die braune Schar

Dem Dorf zu über die Dünen

Schon grüßten von Fern mit zerwehtem Haar

Die Frau’n an den Gräbern der Hünen

Und «Korl» hieß es und «Leiv Marie!

Tis doch ma schön dat ju wedder hie!»

Dumpf an, rollten die Fluten

«Un Hinrich, mien Hinrich, wo is denn dee?»

Und Jochen wies in die brüllende See:

«Een Boot is noch buten!

Een Boot is noch buten!»

Am Ufer dräute der Möwenstein

Drauf stand ein verrufenes Gemäuer

Dort schleppten sie Werk und Strandholz hinein

Und gossen Öl in das Feuer

Das leuchtete weit in die Nacht hinaus

Und sollte rufen: «O komm nach Haus!»

Dumpf an rollten die Fluten

Hier steht dein Weib in Nacht und Wind

Jammert laut auf und küsst dein Kind:

«Een Boot is noch buten!

Een Boot is noch buten!»

Doch die Nacht verrann und die See ward still

Und die Sonne schien in die Flammen

Da schluchzte die Ärmste: «As Gott will!»

Und bewusstlos brach sie zusammen!

Sie trugen sie heim auf schmalem Brett

Dort liegt sie nun fiebernd im Krankenbett

Und draußen plätschern die Fluten

Dort spielt ihr Kind, «ihr lütting Jehann»

Und lallt wie träumend dann und wann:

«Een Boot is noch buten!

Een Boot is noch buten!»

«Ой, Клаас Нільсен і Пітер Джеханн!

Kiekt, якщо ми ще не в Mus!

Ви не бачили Клабаутермана?

Слава Богу, ми з Хуусом!»

Рибалки закричали й викинули на берег

І підняв кілі високо на пляжі

Тупі, повені котилися

Але Хан Йочен зробив підрахунок

І похмуро похитав головою і сказав:

«Човен ще є в наявності!

Човен ще є!»

І коричневий натовп задихався серйозніше

У бік села над дюнами

Вже здалеку зустрічається з розпущеним волоссям

Жінки біля могил велетнів

І «Корл» була назва, а «Лейв Марі!

Це приємно, ось що ми робимо!»

Тупі, повені котилися

«Ун Хінріх, Хінріх мій, де Ді?»

І Йохен показав на море, що шумить:

«Човен ще є в наявності!

Човен ще є!»

На березі маячив камінь чайки

На ньому височіла нечесна будівля

Туди вони тягнули в роботу і пасмо деревину

І підлив масла у вогонь

Це сяяло далеко в ніч

І треба кричати: «Ой іди додому!»

Повені покотилися нудно

Тут стоїть твоя дружина в ночі й вітрі

Голосно скиглить і цілує вашу дитину:

«Човен ще є в наявності!

Човен ще є!»

Але пройшла ніч, і море стало спокійним

І сонце світило в полум’ї

Тоді бідолашний ридав: «Як Бог дасть!»

І вона впала без свідомості!

Понесли її додому на вузькій дошці

Там вона гарячково лежить на лікарняному ліжку

А за межами приплив брижі

Її дитина там грає "Your luetting Jehann"

І лепече, як сон час від часу:

«Човен ще є в наявності!

Човен ще є!»