Песня таксиста (спецпроект к 80-летию Владимира Высоцкого) - Uma2rman

Рты подъездов, уши арок и глаза оконных рам

Со светящимися лампами-зрачками!..

Все дневные пассажиры, все мои клиенты — там,

Все, кто ездит на такси, а значит — с нами.

Смешно, конечно, говорить,

Но очень даже может быть,

Что мы знакомы с вами.

Нет, не по работе!

А не знакомы — дайте срок!

—

На мой зелёный огонёк

Зайдёте, зайдёте.

Круглый руль, но и «баранка» — тоже круглое словцо.

Хорошо, когда «запаска» не дырява!

То раскручиваем влево мы Садовое кольцо,

То Бульварное закручиваем вправо.

И ветер гаснет на стекле,

Рукам привычно на руле,

И пассажиров счётчик «радует» деньгами…

А мы — как всадники в седле, —

Мы редко ходим по земле

Своими ногами.

Тот рассказывает утром про удачное вчера,

У другого — трудный день: молчит, усталый…

Мы удобные попутчики, таксисты-шофера,

Собеседники мы — профессионалы.

Бывает, ногу сломит чёрт,

А вам скорей — аэропорт!

Зелёным светом мы, как чудом света, бредим.

Мой пассажир, ты рано сник!

У нас час пик, а не тупик —

Садитесь, поедем!

Я ступаю по нехоженой проезжей полосе

Не колёсною резиною, а кожей.

Злюсь, конечно, на таксистов — не умеют ездить все!

Осторожно, я неопытный прохожий.

Вот кто-то там таксиста ждёт,

Но я сегодня — пешеход,

А то подвёз бы: «Сядь, — сказал бы, — человече!»

Вы все зайдёте, дайте срок,

На мой зелёный огонёк!

До скорой, до встречи…

Рти під'їздів, вуха арок та очі віконних рам

З лампами-зіницями, що світяться!

Усі денні пасажири, всі мої клієнти - там,

Усі, хто їздить на таксі, а отже – з нами.

Смішно, звичайно, говорити,

Але дуже навіть може бути,

Що ми знайомі із вами.

Ні, не по роботі!

А не знайомі – дайте термін!

-

На мій зелений вогник

Зайдете, зайдете.

Кругле кермо, але і «бублик» - теж кругле слівце.

Добре, коли «запаска» не дірява!

То розкручуємо вліво ми Садове кільце,

То Бульварне закручуємо вправо.

І вітер гасне на склі,

Рукам звично на кермі,

І пасажирів лічильник «радує» грішми.

А ми як вершники в сідлі,

Ми рідко ходимо по землі

Своїми ногами.

Той розповідає вранці про вдале вчора,

В іншого — важкий день: мовчить, утомлений...

Ми зручні попутники, таксисти-шофера,

Співрозмовники ми – професіонали.

Буває, ногу зломить чорт,

А вам швидше аеропорт!

Зеленим світлом ми, як чудом світу, маримо.

Мій пасажир, ти рано знітився!

У нас година пік, а не глухий кут —

Сідайте, поїдемо!

Я ступаю по нехоженій проїжджій смузі

Не колісною гумою, а шкірою.

Злюсь, звичайно, на таксистів — не вміють їздити всі!

Обережно, я недосвідчений перехожий.

Ось хтось там таксиста чекає,

Але я сьогодні – пішохід,

А то підвіз би: «Сядь, — сказав би, — чоловіче!»

Ви все зайдете, дайте термін,

На мій зелений вогник!

До швидкої, до зустрічі.