Убегаем, догоняют - 7Б

Пиная кирпич, иду, не чувствуя боли вдруг…

Вдруг на пути мы из дома ушли

За свободой из книг, за героями в роль из кин.

Дым на небе лежит, значит, мы будем жить,

Зимой не замерзнем, от костра убежим

За любовью с витрин, за дорогой в полях без мин.

Этот город рухнет на нас стеной, и мы прорвемся.

Это горе вынесет нас волной, и мы вернемся.

Припев:

Убегаем — догоняют, прости, мама!

Убегаем — догоняют, прости, мама!

В забытые времена бродягам была земля

С небом, как дом родной,

А звезды, как сестры в нем смотрели на нас,

В глазах их читался сорт вин.

Черта черно-белая, душа очень смелая,

Жизнь беспризорная, суть не зазорная,

Воля свободная, улови в этом финт!

Этот город рухнет на нас стеной, и мы прорвемся.

Это море вынесет нас волной, и мы вернемся.

Припев:

Убегаем — догоняют, прости, мама!

Убегаем — догоняют, прости, мама!

Проигрыш

Убегаем — догоняют, прости, мама!

Убегаем — догоняют, прости, мама!

Пинаючи цеглу, йду, не відчуваючи болю раптом…

Раптом на шляху ми з будинку пішли

За свободою з книг, за героями в роль з кін.

Дим на небі лежить, отже, ми будемо жити,

Взимку не замерзнемо, від багаття втечемо

За любов'ю з вітрин, за дорогою в полях без мін.

Це місто впаде на нас стіною, і ми прорвемося.

Це горе винесе нас хвилею, і ми повернемося.

Приспів:

Втікаємо — доганяють, пробач, мамо!

Втікаємо — доганяють, пробач, мамо!

У забуті часи бродягам була земля

З небом, як будинок рідний,

А зірки, як сестри в ньому дивилися на нас,

У очах їх читався сорт вин.

Чорта чорно-біла, душа дуже смілива,

Життя безпритульне, суть неганебна,

Воля вільна, влови в цьому фінт!

Це місто впаде на нас стіною, і ми прорвемося.

Це море винесе нас хвилею, і ми повернемося.

Приспів:

Втікаємо — доганяють, пробач, мамо!

Втікаємо — доганяють, пробач, мамо!

Програш

Втікаємо — доганяють, пробач, мамо!

Втікаємо — доганяють, пробач, мамо!