Берёза - 25/17

От глаз огней неоновых бежал я, волколак,

за мной гнались охотники, залёг в овраг.

Я мог им так же, как их псам, перекусить трахеи,

но я не стал, я так устал, мне не нужны трофеи.

И я желтел и осыпался, как берёза в роще,

ждал зиму, чтобы снег прикрыл мой срам, делай жоще.

Белое тело, чёрные метки наколок,

теперь я дерево, детка, по протоколу.

Жги меня, жги меня, я, я тебя согрею,

моя кожа береста, напиши на ней

своё имя, а иначе я, я тебя забуду,

только не буди, надрежь,

пей меня, как воду.

Жги меня, жги меня,

жги меня, жги меня, жги...

Ты под месяцем на мне можешь повеситься

или водить вокруг меня хороводы,

а я могу быть для тебя в небо лестницей,

чтобы не болела спрятать от непогоды,

но ты ты ты ты молния,

я был наказан, и ты попала в меня,

а я попал, прям как полено в камин,

меня отпели ели, дятел отбил - аминь

азбукой Морзе, ты так замёрзла...

Жги меня, жги меня, я, я тебя согрею,

моя кожа береста, напиши на ней

своё имя, а иначе я, я тебя забуду,

только не буди, надрежь,

пей меня, как воду.

Жги меня, жги меня,

жги меня, жги меня, жги...

Жги меня, жги меня, я, я тебя согрею,

моя кожа береста, напиши на ней

своё имя, а иначе я, я тебя забуду,

только не буди, надрежь,

пей меня, как воду.

Від очей вогнів неонових біг я, волколак,

за мною гналися мисливці, заліг у яр.

Я міг їм так само, як їхнім псам, перекусити трахеї,

але я не став, я так утомився, мені не потрібні трофеї.

І я жовтів і обсипався, як берези в гаю,

чекав на зиму, щоб сніг прикрив мій сором, роби жоще.

Біле тіло, чорні мітки наколок,

тепер я дерево, дитинко, за протоколом.

Пали мене, пали мене, я, я тебе зігрію,

моя шкіра береста, напиши на ній

своє ім'я, а інакше я, я тебе забуду,

тільки не буди, надріж,

пий мене, як воду.

Пали мене, пали мене,

пали мене, пали мене, пали...

Ти під місяцем на мені можеш повіситись

або водити навколо мене хороводи,

а я можу бути тобі в небо сходами,

щоб не хворіла сховати від негоди,

але ти ти ти блискавка,

я був покараний, і ти потрапила до мене,

а я потрапив, прямий як поліно в камін,

мене відспівали їли, дятел відбив - амінь

азбукою Морзе, ти так замерзла...

Пали мене, пали мене, я, я тебе зігрію,

моя шкіра береста, напиши на ній

своє ім'я, а інакше я, я тебе забуду,

тільки не буди, надріж,

пий мене, як воду.

Пали мене, пали мене,

пали мене, пали мене, пали...

Пали мене, пали мене, я, я тебе зігрію,

моя шкіра береста, напиши на ній

своє ім'я, а інакше я, я тебе забуду,

тільки не буди, надріж,

пий мене, як воду.