Foggy Dew - Orthodox Celts

'Twas down the glen one Easter morn

To a city fair rode I

When armed line of marching men

In squadrons passed me by

No pipes did hum, no battle drum

Did sound its loud tattoo

But the Angelus bell o’er the Liffey’s swell

Rang out in the foggy dew

Right proudly high over Dublin town

They hung out a flag of war

'Twas better to die 'neath an Irish sky

Than at Suvla or Sud el Bar

And from the plains of Royal Meath

Strong men came hurrying through;

While Brittania’s huns with their great big guns

Sailed in through the foggy dew

'Twas England bade our wild geese go

That small nations might be free

But their lonely graves are by Suvla’s waves

On the fringe of the gray North Sea

But had they died by Pearse’s side

Or fought with Cathal Brugha

Their names we’d keep where the Fenians sleep

'Neath the shroud of the foggy dew

The bravest fell, and the solemn bell

Rang mournfully and clear

For those who died that Watertide

In the springing of the year

And the world did gaze with deep amaze

At those fearless men, but few

Who bore the fight that freedom’s light

Might shine through the foggy dew

Одного пасхального ранку це було внизу в долині

На міський ярмарок їхав я

Коли озброєний ряд маршируючих чоловіків

У ескадрильях проходив повз мене

Жодні труби не дзижчали, жоден бойовий барабан

Прозвучало його гучне татуювання

Але дзвіночок «Ангелус» на хвилі Ліффі

Пролунав у туманній росі

Прямо високо над містом Дублін

Вони вивісили прапор війни

«Краще померти під ірландським небом».

Ніж у Сувла чи Суд ель Бар

І з рівнин Роял Міт

Поспішали сильні люди;

У той час як Гуни Брітанії зі своїми великими гарматами

Плинув крізь туманну росу

— Англія закликала наших диких гусей піти

Щоб малі нації могли бути вільними

Але їхні самотні могили біля хвиль Сувли

На узбережжі сірого Північного моря

Але якби вони загинули на боці Пірса

Або бився з Каталом Бругою

Їхні імена ми залишимо там, де сплять феніани

«Під покривалом туманної роси

Упав найсміливіший, і дзвін урочистий

Дзвонили скорботно й ясно

За тих, хто загинув у той Приплив

Навесні року

І світ дивився з глибоким подивом

На тих безстрашних чоловіків, але небагатьох

Хто поніс боротьбу з тим світлом свободи

Може сяяти крізь туманну росу