Cómo Decir Sin Andar Diciendo - Alejandro Sanz

Cerré, esa puerta cerré,

pero dejé abierta la amistad;

me equivoque.

Colgué el espejo del perdón

y nadie se miro.

Cerré, esa puerta cerré,

yo no quiero salir

fuera el frío ha secado mi jardín.

Fuera el tambor truena sin compasión,

se está muriendo sin tu calor.

El el alma en el en vez,

si sientes, al revés…

Siempre buscando equivocados

pa' mostrarles su fracaso y nuestra ayer…

Quién nos quita el tiempo a los dos,

quién dice que lo escribió,

que no hay destino;

eres tú y soy yo.

Ya no está en las manos de Dios

ni en las señales de amor.

No existe suerte, eres tú.

Tú y yo.

No existe suerte, amor,

quién dice que diga amor.

Cerré, esa puerta cerré,

pero no me escapo a le legión, al parecer.

Cerré, pero no sé si es mejor

estar fuera o dentro, no sé yo.

Pero no me da miedo el amor,

no me da miedo el rumor;

Es una gota en el mar,

en un diluvio es un charco.

Pero no me da miedo el amor,

no me da miedo el rumor;

Es un discurso el titan,

es una cuerda en un barco.

Quién nos quita el tiempo a los dos,

quién dice que lo escribió,

que no hay destino;

eres tú y soy yo.

Ya no está en las manos de Dios

ni en las señales de amor.

No existe suerte, somos tú y yo.

Quién nos quita el tiempo a los dos,

quién dice que lo escribió,

que no hay destino;

eres tú y soy yo.

Ya no está en las manos de Dios

ni en las señales de amor.

No existe suerte, somos tú y yo…

La suerte no existe, somos tú y yo.

Quién dice que diga pero sin andar diciendo,

quién dice que diga amor,

que tú eres mi suerte y yo soy, yo soy…

Quién dice que diga pero sin andar diciendo.

Я зачинив, ті двері я закрив,

але я залишив дружбу відкритою;

Я зробив помилку.

Я повісив дзеркало прощення

і ніхто не дивився.

Я зачинив, ті двері я закрив,

Я не хочу виходити

Надворі холод висушив мій сад.

Надворі немилосердно гримить барабан,

вмирає без твого тепла.

Натомість душа в ньому,

якщо ти відчуваєш, то навпаки...

Завжди дивляться неправильно

показати їм їхню невдачу і наше вчорашнє...

Хто забирає час у нас обох,

хто каже, що він це написав,

що долі немає;

це ти і це я

Це більше не в руках Бога

ні в знаках кохання.

Немає такого поняття, як удача, це ти.

Ти і я.

Нема удачі, кохання,

хто каже скажи любов.

Я зачинив, ті двері я закрив,

але я, здається, не втікаю до легіону.

Я закрив, але не знаю, чи краще

зовні чи всередині, я не знаю.

Але я не боюся кохання

Я не боюся чуток;

Це крапля в морі,

у потопі це калюжа.

Але я не боюся кохання

Я не боюся чуток;

Це промова титана,

це мотузка на кораблі.

Хто забирає час у нас обох,

хто каже, що він це написав,

що долі немає;

це ти і це я

Це більше не в руках Бога

ні в знаках кохання.

Немає такого поняття, як удача, це ти і я.

Хто забирає час у нас обох,

хто каже, що він це написав,

що долі немає;

це ти і це я

Це більше не в руках Бога

ні в знаках кохання.

Немає такого поняття, як удача, це ти і я...

Удачі не існує, це ти і я.

Хто каже сказати, але не кажучи,

хто каже скажи любов,

що ти моя удача, а я, я...

Хто каже сказати, але не кажучи.