Странник во тьме - Колизей

В дверь мою открытую вошла,

Поздней гостьей села у стола.

Я с тобою встречи не искал,

Ты — моя тоска…

Ты смотри, и взгляд не отводи,

Все у нас с тобою впереди.

Прошлого теперь ни чуть не жаль.

Ты — моя печаль…

Я странник во тьме,

Боль бродит во мне.

Гость вечный — луна,

Свет дарит свой.

Я пленник ночной,

Храню твой покой всегда!

Помнишь, были счастливы с тобой?

Как хотел я стать твоей судьбой

Сердце не забудет никогда,

Ты — моя беда…

Я не в силах память изменить,

Трудно эту боль в себе носить.

Снова вижу я твои глаза,

Ты — моя слеза…

Я странник во тьме,

Боль бродит во мне.

Гость вечный — луна,

Свет дарит свой.

Я пленник ночной,

Храню твой покой всегда!

У двері мої відкриті увійшла,

Пізньою гостею села біля столу.

Я з тобою зустрічі не шукав,

Ти — моя туга…

Ти дивися, і погляд не відводь,

Все у нас з тобою попереду.

Минулого тепер анітрохи не шкода.

Ти — мій смуток…

Я мандрівник у тьмі,

Біль бродить у мені.

Гість вічний — місяць,

Світло дарує своє.

Я бранець нічний,

Зберігаю твій спокій завжди!

Пам'ятаєш, були щасливі з тобою?

Як хотів я стати твоєю долею

Серце не забуде ніколи,

Ти— моя біда...

Я не в силах пам'ять змінити,

Важко цей біль у собі носити.

Знову я бачу твої очі,

Ти— моя сльоза...

Я мандрівник у тьмі,

Біль бродить у мені.

Гість вічний — місяць,

Світло дарує своє.

Я бранець нічний,

Зберігаю твій спокій завжди!