Дагестан 99 - Виталий Леонов

Утро.

Туман.

Как в кино персонажи.

Посты у орудий стоят.

Сливаются с блёклой травой камуфляжи

СОБРов, ОМОНов, солдат.

Стволы миномётов холодные с ночи

Готовы начать жуткий вой.

И злые ребята команды ждут очень

«На штурм», чтобы ринуться в бой.

Кровавым рассветным лучом озарило

Злосчастную гору Чабан.

И духи в преддверье атаки завыли

Мольбы, извращая Коран.

Дошло, наконец, до чертей-вакхабитов,

Что насмерть придётся стоять.

И пыл боевой испарился в бандитах,

Привыкших стрелять из засад.

Припев:

Карамахи, Чабан,

Пылающий Дагестан —

Прорвёмся везде,

Только ты держись рядом,

Мой друг боевой, братан.

Ну почему тебя рядом не вижу,

Ну почему АКМ твой не слышу?

Да потому, что погиб ты за наш Дагестан.

Сквозь рёв канонады вошёл по приказу

В село ярославский отряд.

Схлестнувшийся насмерть с наёмной заразой,

Троих потерял он ребят.

И в это же время ввели на зачистку

Владивостокский ОМОН.

Итог: никогда живым не возвратится

Его замкомроты в свой дом.

По русской крови, перемешанной с потом,

Мы держим свой путь на земле,

И в каждом отряде, полку или роте,

Есть место мужицкой слезе.

Мы песни поём про всех тех, что когда-то

В одном с нами были строю,

Про то, как уходят на небо солдаты,

Спасая Россию свою.

Ранок.

Туман.

Як у кіно персонажі.

Пости біля гармат стоять.

Зливаються з бляклою травою камуфляжі

ЗОБРів, ОМОНів, солдатів.

Стовбури мінометів холодні з ночі

Готові почати страшне виття.

І злі хлопці команди чекають дуже

«На штурм», щоб кинутися в бій.

Кривавим світанковим променем осяяло

Нещасна гора Чабан.

І духи на напередодні атаки завили

Благання, спотворюючи Коран.

Дійшло, нарешті, до чортів-вакхабітів,

Що до смерті доведеться стояти.

І пил бойовий випарувався в бандитах,

Звиклих стріляти із засідок.

Приспів:

Карамахи, Чабан,

Палаючий Дагестан

Прорвемося скрізь,

Тільки ти тримайся поруч,

Мій друг бойовий, братику.

Ну чому тебе поруч не бачу,

Ну чому АКМ твій не чую?

Так потому, що загинув ти за наш Дагестан.

Крізь рев канонади увійшов за наказом

У селі ярославський загін.

Той, хто схльоснувся на смерть із найманою заразою,

Трьох втратив він хлопців.

І в цей час ввели на зачистку

Владивостокський ОМОН.

Підсумок: ніколи живим не повернеться

Його замкомроти у свій будинок.

По російській крові, перемішаній з потім,

Ми тримаємо свій шлях на землі,

І в кожному загоні, полку або роті,

Є місце мужицькій сльозі.

Ми пісні співаємо про всіх тих, що колись

В одному з нами були строю,

Про те, як ідуть на небо солдати,

Рятуючи свою Росію.