Войска дяди Васи - Виталий Леонов

В небе чистом, утреннем солнце вновь встает,

И со взлетки «аннушки» сорвались в полет,

Еще несколько минут, и опять, браток,

Окунувшись в синеву, совершишь прыжок.

Припев:

А дяди Васины войска качает небо на руках,

И тонут парни в облаках на тонких стропах,

Гуляет ветер в куполах, купаясь в солнечных лучах,

Вступает с неба в бой крылатая пехота.

Сколько долгих, трудных дней нас учили здесь

Что умри, но сохрани боевую честь.

У десантных войск, сынок, — говорил комбат —

И в бою, и в облаках нет пути назад.

Припев.

Как реликвию храним тельник и берет,

Для десантных крепких душ их роднее нет,

Все мы небом рождены, и не зря, браток,

Голубой берет наш с ним цвета одного.

У небі чистому, ранковому сонці знову встає,

І з злітки «анушки» зірвалися в політ,

Ще кілька хвилин, і знову, братку,

Занурившись у синьову, зробиш стрибок.

Приспів:

А дядька Васині війська хитає небо на руках,

І тонуть хлопці в хмарах на тонких стропах,

Гуляє вітер у куполах, купаючись у сонячних променях,

Вступає з неба в бій крилата піхота.

Скільки довгих, важких днів нас навчали тут

Що помри, але збережи бойову честь.

У десантних військ, синку, — говорив комбат —

І в бою, і в хмарах немає шляху назад.

Приспів.

Як реліквію зберігаємо тельник і бере,

Для десантних міцних душ їх більше немає,

Всі ми небом народжені, і недаремно, братку,

Блакитний бере наш із ним кольори одного.