Город Грозный - Виталий Леонов

Ранним утром отразится в битых стёклах солнца блик,

Выдирая из тумана улиц обгоревших лик,

Очертания кривые обвалившихся домов,

На рассвете город Грозный именно таков.

Город Грозный так серьёзно всё что здесь произошло,

Из сердец войной разбитых навсегда ушло тепло,

Вся Россия утонула в слёзах матерей и вдов.

Принимая в дар с Кавказа сотни цинковых гробов.

Город Грозный ночью поздней в перекрёстках трассеров,

И с высотки лупит снайпер по ребятам с блокпостов.

Со своей судьбой в рулетку каждый день играем мы,

И тоскуем о любимых на ладонях у войны.

Город Грозный-город слёзный, сколько судеб под откос,

Сколько траура и боли нам огонь войны принёс.

Выжигая без остатка веру в справедливость слов

И безумно убивая лучших из своих сынов.

Город Грозный слишком поздно всё назад не возвратить,

Твои шрамы город Грозный никогда не излечить.

В нашем сердце опалённом, в череде кошмарных снов

Ты останешься навечно именно таков.

Раннього ранку позначиться в битих шибках сонця відблиск,

Видираючи з туману вулиць обгорілих обличчя,

Обриси криві будинків, що обвалилися,

На світанку місто Грозне саме таке.

Місто Грозне так серйозно все що тут сталося,

Із сердець війною розбитих назавжди пішло тепло,

Вся Росія потонула в сльозах матерів і вдів.

Приймаючи вдар з Кавказу сотні цинкових трун.

Місто Грізне вночі пізньої в перехрестях трасерів,

І з висотки б'є снайпер по хлопцям з блокпостів.

Зі своєю долею в рулетку кожен день граємо ми,

І сумуємо про улюблених на долонях у війни.

Місто Грізне-місто сльозне, скільки доль під укіс,

Скільки жалоби і болю нам вогонь війни приніс.

Випалюючи без залишку віру в справедливість слів

І безумно вбиваючи найкращих зі своїх синів.

Місто Грозне надто пізно все назад не повернути,

Твої шрами місто Грозне ніколи не вилікувати.

У нашому серці обпаленому, у черзі кошмарних снів

Ти залишишся надовго саме таким.