Прогулки фраеров - Булат Окуджава

По прихоти судьбы -- разносчицы даров --

в прекрасный день мне откровенья были.

Я написал роман «Прогулки фраеров»,

и фраера меня благодарили.

Они сидят в кружок, как пред огнем святым,

забытое людьми и богом племя,

каких-то горьких мук их овевает дым,

и приговор нашептывает время.

Они сидят в кружок под низким потолком.

Освистаны их речи и манеры.

Но вечные стихи затвержены тайком,

и сундучок сколочен из фанеры.

Наверно, есть резон в исписанных листах,

в затверженных местах и в горстке пепла…

О, как сидят они с улыбкой на устах,

прислушиваясь к выкрикам из пекла!

Пока не замело следы на их крыльце

и ложь не посмеялась над судьбою,

я написал роман о них, но в их лице

о нас: ведь все, мой друг, о нас с тобою.

Когда в прекрасный день Разносчица даров

вошла в мой тесный двор, бродя дворами,

я мог бы написать, себя переборов,

«Прогулки маляров», «Прогулки поваров»…

Но по пути мне вышло с фраерами.

За примхою долі - розносчиці дарів -

в прекрасний день мені одкровення були.

Я написав роман «Прогулянки фраєрів»,

і фраєра мені дякували.

Вони сидять у кружок, як перед вогнем святим,

забуте людьми і богом плем'я,

якихось гірких мук їх овіває дим,

і вирок нашіптує час.

Вони сидять у круг під низькою стелею.

Освистани їх промови і манери.

Але вічні вірші затверджені потай,

і скринька збита з фанери.

Мабуть, є сенс у списаних аркушах,

у затверджених місцях та в жменьці попелу…

О, як сидять вони з посмішкою на вустах,

прислухаючись до вигуків із пекла!

Поки не замело сліди на їх ганку

і брехня не сміялася над долею,

я написав роман про них, але в їхньому обличчі

про нас: адже все, мій друже, про нас з тобою.

Коли в прекрасний день

увійшла до мого тісного двору, блукаючи дворами,

я мог би написати, себе переборів,

"Прогулянки малярів", "Прогулянки кухарів"...

Але шляхом мені вийшло з фраєрами.