Nights in Solitude - Nox Aurea

As I reflect my past

I memorize the nights in solitude

When my only friend

Was the dagger at my heart

And the essence of red streams

Which I released from the prison of my veins

Mirrored the lone trust I ever felt

Because my only friend was Death

The silent screams of my aching heart

Was buried into everlasting stillness

And the pain I suffered every day

Was unseen in the dark chambers

Which was my very soul…

But in solitaire hours in the dead of night

I stared deep into the ravenous abyss

And as I float into qliffotic tunnels

I saw them, eleven shadows from beyond

In their black oceans I drowned myself

And so, I was reborn as a Spirit

What I saw in the depths

Ignited a forbidden flame in my heart

And now, dealed by the light of Lucifer

As I reflect my past

I memorize the nights in solitude

When my only friend

Was the dagger at my heart

…and I truly know

That all the pain was worth it

This nights of black agony

Gave everlasting birth

To the essence of my true self

I speard my wingd and fly away

Into a night, so beautiful and clear

Nox Aurea…

The struggle of Liberation goes on

Until the very last chain is broken

The path to wisdom dwells beneath us

Per Aspera Ad Astra…

Як я відображаю своє  минуле

Я запам’ятаю ночі в самотності

Коли мій єдиний друг

Був кинджалом у моєму серці

І суть червоних потоків

Яку я випустив із в’язниці своїх вен

Віддзеркалював самотню довіру, яку я коли-небудь відчував

Тому що моїм єдиним другом була Смерть

Тихий крик мого зболілого серця

Був похований у вічній тиші

І біль, яку я відчував щодня

Був невидимим у темних кімнатах

Яка була моєю душею…

Але в пасьянс-години в глибоку ніч

Я вдивлявся в глибоку безодню

І як я пливу в тунелі квадроциклу

Я бачив їх, одинадцять тіней звідти

У їхніх чорних океанах я втопився

І так я переродився як дух

Те, що я бачив у глибині

Запалив заборонений вогонь у моєму серці

А тепер, розправившись світлом Люцифера

Як я відображаю своє  минуле

Я запам’ятаю ночі в самотності

Коли мій єдиний друг

Був кинджалом у моєму серці

…і я справді знаю

Щоб весь біль того вартував

Ці ночі чорної агонії

Вічно народила

До сутності мого справжнього я

Я кидаю своє крило й відлітаю

У ніч, таку гарну й яву

Nox Aurea…

Визвольна боротьба триває

Поки останній ланцюжок не розірваний

Шлях до мудрості живе під нами

Per Aspera Ad Astra…