The Delight of Autumn Passion - Nox Aurea

The beautiful odour of October winds

Gently caress me with it’s benevolent hands,

Yet so dark and gloomy in it’s soul

It permeates my intense heart with silent delight

How I do love the passion of fading away

The passion of dying…

For it is Death herself who sweeps the landscape,

Embracing a lost world in shades and vapour

I will never forget the dread of November,

Her grievance and stillness of lonely nights

The desire of heart, in minor adorned,

Dancing so gently as dim northern lights

How I do love this pleasant seclusion,

This old bitter-sweet feeling,

The passion of solitude

O' my frozen Queen of December nights

Let me transcend into a sleep without dreams,

Let me wither in your cold white arms…

Чудовий запах жовтневих вітрів

Ніжно пести мене своїми доброзичливими руками,

І все ж таки темні й похмурі в його душі

Воно наповнює моє серце тихим задоволенням

Як я люблю пристрасть згасати

Пристрасть вмирати…

Бо сама Смерть підмітає краєвид,

Охоплення втраченого світу в тінях і парі

Я ніколи не забуду страх листопаду,

Її образ і тиша самотніх ночей

Бажання серця, в мінор прикрашене,

Танцює так ніжно, як тьмяне північне сяйво

Як я люблю це приємне усамітнення,

Це давнє гірко-солодке почуття,

Пристрасть самотності

О моя заморожена королева грудневих ночей

Дозволь мені перейти в сон без снів,

Дозволь мені зникнути у твоїх холодних білих обіймах…