Грешен - Александр Марцинкевич

Я прошу, забудь меня,

Я тебе не пара.

В жизнь играю, как в рулетку,

Да и водку пью.

Счастлив я не буду, да и Бог не даст.

Грешен, грешен, грешен люди я.

За окном, за окном бушуют метели.

Рвутся струны у гитары.

Не зови, не зови, не приду.

Не приду я к тебе, ты меня не жди.

Снятся сны, что по крышам гоняю я голубей.

И они, улетая, зовут за собой.

Снятся сны, что по крышам гоняю я голубей.

И они, улетая, зовут за собой.

У воров свои законы.

И не мне их отменять.

А с дорожки этой нет пути назад.

А в душе хочу я, рядом быть с тобой.

И называть тебя женой.

За окном, за окном бушуют метели.

Рвутся струны у гитары.

Не зови, не зови не приду.

Не приду я к тебе, ты меня не жди.

Снятся сны, что по крышам гоняю я голубей.

И они, улетая, зовут за собой.

Снятся сны, что по крышам гоняю я голубей.

И они, улетая, зовут за собой.

Я прошу, забудь мене,

Я тобі не пара.

У життя граю, як у рулетку,

Так і горілку п'ю.

Щасливий я не буду, та і Бог не дасть.

Грішний, грішний, грішний люди я.

За вікном, за вікном вирують хуртовини.

Рвуться струни в гітари.

Не клич, не клич, не прийду.

Не прийду я до тебе, ти мене не чекай.

Зняться сни, що по дахах ганяю я голубів.

І вони, відлітаючи, звуть за собою.

Зняться сни, що по дахах ганяю я голубів.

І вони, відлітаючи, звуть за собою.

У злодіїв свої закони.

І не мені їх скасовувати.

А з доріжки цієї немає шляху назад.

А в душі хочу я, поруч бути з тобою.

І називати тебе дружиною.

За вікном, за вікном вирують хуртовини.

Рвуться струни в гітари.

Не клич, не клич не прийду.

Не прийду я до тебе, ти мене не чекай.

Зняться сни, що по дахах ганяю я голубів.

І вони, відлітаючи, звуть за собою.

Зняться сни, що по дахах ганяю я голубів.

І вони, відлітаючи, звуть за собою.