Не ругай меня, мама - Александр Марцинкевич, Кабриолет

Не ругай меня мама,

Что я сегодня пьян.

Ты поймёшь, ты меня простишь.

Я вином залью боль свою.

Никуда туда я уйду.

Я вином залью боль свою.

Никуда туда я уйду.

Слезы свои, я смогу, я сумею удержать,

Грусть и печаль в глазах моих.

Не увидишь ты.

Слезы свои, я смогу, я сумею удержать,

Грусть и печаль в глазах моих

Не увидишь ты.

Не ругай меня мама,

Что я сегодня пьян.

Ты поймешь, ты меня простишь.

Кто любил, поймет,

От чего душа белым лебедем в ночь летит.

Кто любил, поймет,

От чего душа белым лебедем в ночь летит.

Слезы свои, я смогу, я сумею удержать,

Грусть и печаль в глазах моих.

Не увидишь ты.

Слезы свои, я смогу, я сумею удержать,

Грусть и печаль в глазах моих.

Не увидишь ты.

Не лай мене мамо,

Що я сьогодні п'яний.

Ти зрозумієш, ти мене вибачиш.

Я вином заллю свій біль.

Нікуди туди я піду.

Я вином заллю свій біль.

Нікуди туди я піду.

Сльози свої, я зможу, я зможу втримати,

Сум і печаль у очах моїх.

Не побачиш ти.

Сльози свої, я зможу, я зможу втримати,

Сум і сум у моїх очах

Не побачиш ти.

Не лай мене мамо,

Що я сьогодні п'яний.

Ти зрозумієш, ти мене вибачиш.

Хто любив, зрозуміє,

Від чого душа білим лебедем у ніч летить.

Хто любив, зрозуміє,

Від чого душа білим лебедем у ніч летить.

Сльози свої, я зможу, я зможу втримати,

Сум і печаль у очах моїх.

Не побачиш ти.

Сльози свої, я зможу, я зможу втримати,

Сум і печаль у очах моїх.

Не побачиш ти.