Вези меня карета - Александр Марцинкевич

Остановлю я на ходу

Гнедого коня.

Карету золотую запрягу.

Серебряную сбрую

я одену на коня.

И поеду и поеду за той

что ждет меня.

Вези меня, карета,

карета золотая,

По дороге судьбы.

Вези меня, карета, вези.

Горит костер, а у костра

кто-то нежно поет.

И в глазах твоих я увидел любовь.

Карету золотую

у костра остановлю.

И Коня гнедого

я на волю отпущу.

Вези меня, карета,

карета золотая,

По дороге судьбы.

Вези меня, карета, вези, вези,

Вези меня, карета,

карета золотая,

По дороге судьбы.

Вези меня, карета,

вези, вези.

Зупиню я на ходу

Гнідого коня.

Карету золоту запрягу.

Срібна збруя

я одягну на коня.

І поїду і поїду за тою

що чекає на мене.

Вези мене, карета,

карета золота,

Дорогою долі.

Вези мене, карета, вези.

Горить багаття, а у вогнища

хтось ніжно співає.

І в очах твоїх я побачив любов.

Карету золоту

біля вогнища зупиню.

І Коня гнідого

я на волю відпущу.

Вези мене, карета,

карета золота,

Дорогою долі.

Вези мене, карета, вези, вези,

Вези мене, карета,

карета золота,

Дорогою долі.

Вези мене, карета,

вези, вези.