Из окон корочкой несёт поджаристой… - Булат Окуджава

Из окон корочкой несет поджаристой,

За занавесками — мельканье рук.

Здесь остановки нет, а мне — пожалуйста:

Шофер автобуса — мой лучший друг.

Я знаю, вечером ты в платье шелковом

Пойдешь по улице гулять с другим…

Ах Надя, брось коней кнутом нащелкивать,

Попридержи коней, поговорим.

А кони в сумерках колышут гривами.

Автобус новенький, спеши, спеши!

Ах, Надя, Наденька, мне б за двугривенный

В любую сторону твоей души.

Она в спецовочке, в такой промасленной,

Берет немыслимый такой на ней…

Ах Надя, Наденька, мы были б счастливы…

Куда же гонишь ты своих коней!

Но кони в сумерках колышут гривами.

Автобус новенький спешит-спешит.

Ах Надя, Наденька, мне б за двугривенный

В любую сторону твоей души!

З вікон скоринкою несе підсмаженої,

За фіранками — мелькання рук.

Тут зупинки немає, а мені— будь ласка:

Шофер автобуса — мій найкращий друг.

Я знаю, увечері ти в сукні шовковій

Підеш по вулиці гуляти з іншим…

Ах Надя, кинь коней батогом клацати,

Притримай коней, поговоримо.

А коні в сутінках колишають гривами.

Автобус новенький, поспішай, поспішай!

Ах, Надя, Наденько, мені б за двогривневий

У будь-який бік твоєї душі.

Вона в спецювці, такої промасленої,

Бере немислимий такий на неї...

Ах Надя, Надю, ми були б щасливі...

Куди ж гониш ти своїх коней!

Але коні в сутінках колихають гривами.

Автобус новенький поспішає.

Ах Надя, Надю, мені б за двогривневий

У будь-який бік твоєї душі!