Элегия - Георгий Виноградов, Андрей Иванов, Наум Вальтер

Когда, душа, просилась ты Погибнуть иль любить,

Когда желанья и мечты

В тебе теснились жить,

Когда еще я не пил слез

Из чаши бытия, —

Зачем тогда в венке из роз

К теням не отбыл я!

Зачем вы начертали так

На памяти моей

Единой молодости знак,

Вы, песни прошлых дней!

Я горы, долы и леса

И милой взгляд забыл;

Зачем же ваши голоса

Мне слух мой сохранил!

Не возвратите счастья мне,

Хоть дышит в вас оно!

С ним в промелькнувшей старине

Простился я давно.

Не нарушайте ж, я молю,

Вы сна души моей;

И слова страшного — люблю —

Не повторяйте ей!

1820, слова

1825, музыка

Коли, душа, просилася ти Загинути чи любити,

Коли бажання та мрії

В тебе тіснилися жити,

Коли ще я не пил сліз

З чаші буття, —

Навіщо тоді в вінку з троянд

До тіней не відбув я!

Навіщо ви накреслили так

На моїй пам'яті

Єдина молодість знак,

Ви, пісні минулих днів!

Я гори, доли та ліси

І милий погляд забув;

Навіщо ж ваші голоси

Мені слух мій зберіг!

Не поверніть мені щастя,

Хоч дихає у вас воно!

З ним у старої, що промайнула.

Попрощався я давно.

Не порушуйте ж, я молю,

Ви сну душі моєї;

І слова страшного — люблю —

Не повторюйте їй!

1820, слова

1825, музика