На мне костюмчик серый-серый… - Булат Окуджава

На мне костюмчик серый-серый,

совсем как серая шинель.

И выхожу я на эстраду

и тихим голосом пою.

А люди в зале плачут-плачут —

не потому, что я велик,

и не меня они жалеют,

а им себя, наверно, жаль.

Жалейте, милые, жалейте,

пока жалеется еще,

пока в руках моих гитара,

а не тяжелый автомат.

Жалейте, будто бы в дорогу

вы провожаете меня…

На мне костюмчик серый-серый.

Он весь — как серая шинель.

На мені костюмчик сірий-сірий,

зовсім як сіра шинель.

І виходжу я на естраду

і тихим голосом співаю.

А люди в залі плачуть-плачуть —

не потому, що я великий,

і не мене вони шкодують,

а ним себе, напевно, шкода.

Жалійте, милі, шкодуйте,

поки ще шкодує,

поки в руках моїх гітара,

а не важкий автомат.

Жальте, ніби би в дорогу

ви проводжаєте мене…

На мені костюмчик сірий-сірий.

Він, як сіра шинель.