Ночной разговор - Булат Окуджава

-- Мой конь притомился, стоптались мои башмаки.

Куда же мне ехать?

Скажите мне, будьте добры.

-- Вдоль Красной реки, моя радость, вдоль Красной реки,

до Синей горы, моя радость, до Синей горы.

-- А где ж та река, та гора?

Притомился мой конь.

Скажите, пожалуйста, как мне добраться туда?

-- На ясный огонь, моя радость, на ясный огонь,

езжай на огонь, моя радость, найдешь без труда.

-- А где же тот ясный огонь, почему не горит?

Сто лет подпираю я небо ночное плечом…

-- Фонарщик был должен зажечь, да фонарщик тот спит,

фонарщик-то спит, моя радость, а я ни причем.

И снова он едет один без дороги во тьму.

Куда же он едет, ведь ночь подступила к глазам!..

-- Ты что потерял, моя радость?

-- кричу я ему.

А он отвечает: -- Ах, если б я знал это сам!

- Мій кінь притомився, стопталися мої черевики.

Куди ж мені їхати?

Скажіть мені, будьте ласкаві.

- Вздовж Червоної річки, моя радість, уздовж Червоної річки,

до Синьої гори, моя радість, до Синьої гори.

— А де ж та річка, та гора?

Притомився мій кінь.

Скажіть, будь ласка, як мені дістатись туди?

— На ясний вогонь, моя радість, на ясний вогонь,

їдь на вогонь, моя радість, знайдеш без зусиль.

— А де ж той ясний вогонь, чому не горить?

Сто років підпираю я небо нічне плечем.

— Ліхтарник повинен був запалити, та ліхтарник той спить,

ліхтарник спить, моя радість, а я ні до чого.

І знову він їде один без дороги до темряви.

Куди ж він їде, адже ніч підступила до очей!

— Ти втратив, моя радість?

— кричу я йому.

А він відповідає: — Ах, якщо б я знав це сам!