Кабинеты моих друзей - Булат Окуджава

Что-то дождичек удач падает не часто.

Впрочем, жизнью и такой стоит дорожить.

Скоро все мои друзья выбьются в начальство,

и тогда, наверно, мне станет легче жить.

Робость давнюю свою я тогда осилю.

Как пойдут мои дела, можно не гадать:

зайду к Юре в кабинет, загляну к Фазилю,

и на сердце у меня будет благодать.

Зайду к Белле в кабинет, скажу: «Здравствуй, Белла».

Скажу: «Дело у меня, помоги решить».

Она скажет: «Ерунда, разве это дело?..»

и, конечно, мне тогда станет легче жить.

Часто снятся по ночам кабинеты эти,

не сегодняшние — нет,

завтрашние — да:

самовары на столе, дама на портрете.

Просто стыдно по пути не зайти туда.

Города моей страны все в леса одеты,

звук пилы и топора трудно заглушить.

Может, это для друзей строят кабинеты?

Вот настроят и тогда станет легче жить.

Щось дощ удач падає не часто.

Втім, життям і таким варто дорожити.

Скоро всі мої друзі виб'ються в начальство,

і тоді, мабуть, мені стане легше жити.

Робість давню свою я тогда осилию.

Як підуть мої справи, можна не гадати:

зайду до Юри в кабінет, загляну до Фазилю,

і на серце у мені буде благодать.

Зайду до Белли в кабінет, скажу: «Привіт, Белла».

Скажу: «Справа у мене, допоможи вирішити».

Вона скаже: «Грунду, хіба це діло?..»

і, звичайно, мені тоді легше жити.

Часто сняться по ночами ці кабінети,

не сьогоднішні — ні,

завтрашні - так:

самовари на столі, жінка на портреті.

Просто соромно по шляху не зайти туди.

Міста моєї країни всі в ліси одягнені,

звук пили і сокири важко заглушити.

Може, це для друзів будують кабінети?

От налаштують і тоді легше житиме.