Зачем? - 5sta Family

В её глазах закат сиял

Всех своим светом затмевал,

При одном взгляде на неё

Он свой рассудок потерял...

Смотрел в глаза и говорил,

Как сильно он её любил,

Но наступала ночь

Он без ответа уходил...

Зачем ей все шелка, цветные облака?

Зачем всё это?

Зачем?

Зачем ей все шелка, цветные облака?

Зачем всё это?

Зачем?

Бриллианты в золоте дарил

И комплиментами сорил...

Она же всё ждала, что её сердце скажет ДА.

Зачем она тогда о чувствах солгала?

Зачем всё это?

Зачем?

Зачем она тогда о чувствах солгала?

Зачем всё это?

Зачем?

Зачем всё это?

Зачем?

Кто скажет?

Зачем всё это?

Зачем?

Кто скажет?

К чему эти бриллианты, зачем золото?

Она смотрит на него,

Но на сердце холодно.

Он ждёт уже который год, но нет…

В её взгляде он читает пустоту комет.

Он смотрит, но он не видит...

Она не любит, но не хочет обидеть...

Как лабиринт, в котором нет выхода...

Секунда на вздох, вся жизнь на выдохе...

Остаётся только падать вниз.

Он на охоте, её сердце - главный приз!

Как будто у него нет других причин,

А у неё уже нет других мужчин .

И в этот вечер он уйдёт ни с чем...

Он на свободе, но она как плен...

Стук в груди, но он не чувствует пульса,

Мысли о любви, но без единого чувства.

В её глазах горят огни,

Но он не видит в них любви,

Бриллианты и цветы ей вовсе не нужны..

Ей не нужны его слова,

От них лишь кругом голова

И каждый вечер не спеша

Она идёт домой одна...

Зачем ей все шелка, цветные облака?

Зачем всё это?

Зачем?

Зачем ей все шелка, цветные облака?

Зачем всё это?

Зачем?

Быть вместе с ней его мечта,

Но в её сердце – пустота...

Пусть время движется вперёд,

Его надежда не умрет!

Зачем?

Зачем?

Зачем?

Зачем?

Зачем ей все шелка, цветные облака?

Зачем всё это?

Зачем?

Зачем ей все шелка, цветные облака?

Зачем всё это?

Зачем?

Зачем ей все шелка, цветные облака?

Зачем всё это?

Зачем?

У її очах захід сонця сяяв

Всіх своїм світлом затьмарював,

При одному погляді на неї

Він свій розум втратив...

Дивився в очі і говорив,

Як сильно він її любив,

Але наставала ніч

Він без відповіді йшов...

Навіщо їй усі шовки, кольорові хмари?

Навіщо все це?

Навіщо?

Навіщо їй усі шовки, кольорові хмари?

Навіщо все це?

Навіщо?

Діаманти в золоті дарував

І компліментами сварив...

Вона ж чекала, що її серце скаже ТАК.

Навіщо вона тоді про почуття збрехала?

Навіщо все це?

Навіщо?

Навіщо вона тоді про почуття збрехала?

Навіщо все це?

Навіщо?

Навіщо все це?

Навіщо?

Хто скаже?

Навіщо все це?

Навіщо?

Хто скаже?

Навіщо ці діаманти, навіщо золото?

Вона дивиться на нього,

Але на серці холодно.

Він чекає вже котрий рік, але ні…

У її погляді він читає порожнечу комет.

Він дивиться, але не бачить...

Вона не любить, але не хоче...

Як лабіринт, у якому немає виходу...

Секунда на зітхання, все життя на видиху.

Залишається лише падати вниз.

Він на полюванні, її серце – головний приз!

Начебто у нього немає інших причин,

А в неї вже немає інших чоловіків.

І цього вечора він піде ні з чим...

Він на волі, але вона як полон...

Стук у грудях, але він не відчуває пульсу,

Думки про кохання, але без жодного почуття.

В її очах горять вогні,

Але він не бачить у них кохання,

Діаманти і квіти їй зовсім не потрібні.

Їй не потрібні його слова,

Від них лише кругом голова

І щовечора не поспішаючи

Вона йде додому одна...

Навіщо їй усі шовки, кольорові хмари?

Навіщо все це?

Навіщо?

Навіщо їй усі шовки, кольорові хмари?

Навіщо все це?

Навіщо?

Бути разом із нею його мрія,

Але в її серці – пустка...

Нехай час рухається вперед,

Його надія не помре!

Навіщо?

Навіщо?

Навіщо?

Навіщо?

Навіщо їй усі шовки, кольорові хмари?

Навіщо все це?

Навіщо?

Навіщо їй усі шовки, кольорові хмари?

Навіщо все це?

Навіщо?

Навіщо їй усі шовки, кольорові хмари?

Навіщо все це?

Навіщо?