Я стервенею - Янка Дягилева, Великие Октябри

Я неуклонно стервенею с каждым смехом, с каждой ночью,

С каждым выпитым стаканом,

Я заколачиваю двери, отпускаю злых голодных псов

С цепей на волю —

Некуда деваться, нам остались только сбитые коленки…

Я неуклонно стервенею с каждым разом…

Я обучаюсь быть железным продолжением ствола,

Hачалом у плеча приклада,

Сядь, если хочешь — посиди со мною рядышком на лавочке,

Покурим, глядя в землю.

Hекуда деваться, нам достались только грязные дороги…

Я неуклонно стервенею с каждым шагом…

Я неуклонно стервенею с каждой шапкой милицейской,

С каждой норковою шапкой,

Здесь не кончается война, не начинается весна,

Hе продолжается детство —

Hекуда деваться, нам остались только сны и разговоры…

Я неуклонно стервенею с каждым разом,

Я неуклонно стервенею с каждым шагом,

Я неуклонно стервенею с каждым часом…

Я неухильно стервенею з кожним сміхом, з кожної ночі,

З|із| кожною випитою склянкою,

Я забиваю двері, відпускаю злих голодних псів

З ланцюгів на волю —

Нема куди подітися, нам залишилися тільки збиті коліна.

Я неухильно стернію з кожного разу...

Я вчаюся бути залізним продовженням ствола,

Началом у плеча приклада,

Сядь, якщо хочеш — посидь зі мною поряд на лавочці,

Покуримо, дивлячись у землю.

Щодня діватися, нам дісталися тільки брудні дороги.

Я неухильно стернію з кожним кроком...

Я неухильно стервенею з кожною міліцейською шапкою,

З кожною норковою шапкою,

Тут не кінчається війна, не починається весна,

Hе продовжується дитинство —

Щодня діватися, нам залишилися тільки сни і розмови…

Я неухильно стервенею з кожного разу,

Я неухильно стервенею з кожним кроком,

Я неухильно стервенею з кожної години...