Рижская - Янка Дягилева

А ты кидай свои слова в мою прорубь,

Ты кидай свои ножи в мои двери,

Свой горох кидай горстями в мои стены,

Свои зерна в зараженную почву.

На переломанных кустах клочья флагов,

На перебитых фонарях обрывки петель,

На обесцвеченных глазах мутные стекла,

На обмороженной земле белые камни.

Кидай свой бисер перед вздернутым рылом,

Кидай пустые кошельки на дорогу,

Кидай монеты в полосатые кепки,

Свои песни в распростертую пропасть.

В моем углу засохший хлеб и тараканы,

В моей дыре цветные краски и голос,

В моей крови песок мешается с грязью,

А на матрасе позапрошлые руки.

А за дверями роют ямы для деревьев,

Стреляют детки из рогатки по кошкам,

А кошки плачут и кричат во все горло,

Кошки падают в пустые колодцы.

А ты кидай свои слова в мою прорубь,

Ты кидай свои ножи в мои двери,

Свой горох кидай горстями в мои стены…

А ти кидай свої слова в мою ополонку,

Ти кидай свої ножі у мої двері,

Свій горох кидай жменями у мої стіни,

Свої зерна у заражений ґрунт.

На переламаних кущах шматки прапорів,

На перебитих ліхтарях уривки петель,

На знебарвлених очах каламутні стекла,

На обмороженій землі біле каміння.

Кидай свій бісер перед піднесеним рилом,

Кидай порожні гаманці на дорогу,

Кидай монети у смугасті кепки,

Свої пісні в розкинуту прірву.

У моєму кутку засохлий хліб і таргани,

У моїй дірі кольорові фарби та голос,

У моїй крові пісок мішається з брудом,

А на матраці позаминулі руки.

А за дверима риють ями для дерев,

Стріляють дітки з рогатки по кішках,

А кішки плачуть і кричать на все горло,

Кішки падають у порожні колодязі.

А ти кидай свої слова в мою ополонку,

Ти кидай свої ножі у мої двері,

Свій горох кидай жменями в мої стіни.