Herr von Ribbeck 94 - Achim Reichel

Herr von Ribbeck auf Ribbeck im Havelland —

Ein Birnbaum in seinem Garten stand

Und kam die goldene Herbsteszeit

Und die Birnen leuchteten weit und breit

Da stopfte, wenn’s Mittag vom Turme scholl

Der von Ribbeck sich beide Taschen voll

Und kam in Pantinen ein Junge daher

So rief er: «Junge, wiste 'ne Beer?»

Und kam ein Mädel, so rief er: «Lütt Dern

Kumm man röwer, ick hebb 'ne Bern!»

So ging es viel Jahre, bis lobesam

Der von Ribbeck auf Ribbeck zu sterben kam

Er fühlte sein Ende, 's war Herbsteszeit

Wieder lachten die Birnen weit und breit

Da sagte von Ribbeck: «Ich scheide nun ab —

Legt mir eine Birne mit ins Grab!»

Und drei Tage drauf, aus dem Doppeldachhaus

Trugen von Ribbeck sie hinaus

Alle Bauern und Büdner mit Feiergesicht

Sangen «Jesus meine Zuversicht»

Und die Kinder klagten, das Herze schwer:

«He is dod nu.

Wer giwt uns nu 'ne Beer?»

So klagten die Kinder.

Das war nicht recht —

Ach, sie kannten den alten Ribbeck schlecht!

Der Neue freilich, der knausert und spart

Hält Park und Birnbaum strenge verwahrt —

Aber der Alte, vorahnend schon

Und voll Misstraun gegen den eigenen Sohn

Der wusste genau, was damals er tat

Als um eine Birn' ins Grab er bat!

Und im dritten Jahr aus dem stillen Haus

Ein Birnbaumsprößling sprosst heraus!

Und die Jahre gingen wohl auf und ab —

Längst wölbt sich ein Birnbaum über dem Grab

Und in der goldenen Herbsteszeit

Leuchtet’s wieder weit und breit

Und kommt ein Jung' übern Kirchhof her

So flüstert's im Baume: «Wiste 'ne Beer?»

Und kommt ein Mädel, so flüstert's: «Lütt Dern

Kumm man röwer, ick gew di 'ne Bern!»

So spendet Segen noch immer die Hand

Des von Ribbeck auf Ribbeck im Havelland!

Гер фон Ріббек про Ріббека в Гавелланді —

У його саду була груша

І настала золота осінь

І цибулини сяяли далеко

Там штопали, коли з вежі продзвенів обід

Кишені Ріббека повні

А поруч прийшов хлопець у капцях

Тож він подзвонив: «Хлопче, хочеш пива?»

А коли прийшла дівчина, він подзвонив: «Лютт Дерн

Якщо ви підійдете ближче, у мене буде Берн!»

Так тривало багато років, аж до похвали

Хто прийшов померти від Ріббека на Ріббека

Він відчув свій кінець, настав осінній час

Знову далеко зареготали груші

Тоді фон Ріббек сказав: «Я зараз іду на пенсію...

Поклади зі мною грушу в могилу!»

А через три дні з двопокрівельного будинку

Виконав їх фон Ріббек

Усі фермери та Бюднер із партійним обличчям

Співав «Ісусе, моя впевненість»

А діти лементували, тяжко на серці:

«Він дод ну.

Хто тепер дасть нам пива?»

Тому діти скаржилися.

Це було неправильно -

О, вони не дуже добре знали старого Ріббека!

Новий, звісно, ​​хто скупиться та економить

Суворо охороняє парк і грушу —

Але старий, уже передчувши

І повна недовіри до власного сина

Тоді він точно знав, що робив

Коли він просив грушу в могилу!

І третій рік із тихої хати

Проростає груша!

І роки гарно йшли вгору і вгору —

Здавна вигинається над могилою груша

І в золоту осінь

Воно знову сяє далеко і вшир

І на подвір’я заходить хлопець

Так воно шепоче на дереві: «Хочеш пива?»

А коли приходить дівчина, вона шепоче: «Лютт Дерн

Якщо ви підійдете ближче, я візьму Берн!»

Тож благословення все ще дає руку

Від Ріббека до Ріббека в Гавелланді!