Не уезжай - БРАТУБРАТ

Найти, чтоб потерять;

терять, чтоб находить по-новой.

А я, не сразу рассмотрел свое, не сразу все понял,

Это все сложно так, и просто;

как и то, что ты — Мать!

Тебя сравнить с кем-то нельзя, я и не стану сравнивать.

Я помню каждый шаг навстречу друг к другу.

Помню, как ты мне улыбалась, помню взяла за руку,

Помню глаза твои — большие, что пять лет без пудры.

Я помню каждый сантиметр той ночи под утро.

Твое безумство — уехать из города.

Только сейчас, поняв: как рад, где не чувствую — холода.

Пусть твой характер отволчится, ведь ты — псих еще тот!

Ведь каждой волчице нужен свой единственный волк!

Люби меня, пока мы оба здесь — и плоть не стлела.

Я теперь знаю, как быть одним целым на два тела!

И пускай бывает нам не сладко, но ведь это местами.

И что мне делать без тебя, тут, если нас не станет?

Так далеко была, и теперь так близко!

И ты не как не пистолет, но ведь это был — выстрел!

Нас очень часто манит к небу, и мы там подвисли;

Но самая грязная любовь может быть самой чистой!

Это не правильно, но в правильности ведь нет — смысла!

И даже без двойной сплошной — у нас хватает искр.

Хоть всегда есть старые шрамы и новые ссадины,

Но ты же вылечишь, ты глубже Марианской впадины!

Никто не может целовать так — нежно,

Как ты целуешь меня в спину, — я чуть ли не брежу!

Ты подобрала комбинации ко всем замкам;

Если тебя не будет не судьбе тот, Режский бальзам.

Мы все же встретились, на зло все рамкам.

Нашли друг друга, в этом мире, где все сводиться к бабкам.

Но это пыль, теперь я рядом, если что, то — держись;

Ведь тот, наш выдуманный Рай — ты воплотила в жизнь!

Знайти, щоб втратити;

втрачати, щоб шукати по-нової.

А я, не відразу розглянув своє, не відразу все зрозумів,

Це все складно так, і просто;

як і те, що ти— Мати!

Тебе порівняти з кимось не можна, я і не стану порівнювати.

Я пам'ятаю кожен крок назустріч один одному.

Пам'ятаю, як ти мені посміхалася, пам'ятаю взяла за руку,

Пам'ятаю твої очі— великі, що п'ять років без пудри.

Я пам'ятаю кожен сантиметр тієї ночі під ранок.

Твоє безумство — поїхати з міста.

Тільки зараз, зрозумівши: як радий, де не відчуваю холоду.

Нехай твій характер відволікає, адже ти — псих ще той!

Адже кожній вовчиці потрібен єдиний вовк!

Люби мене, поки ми обидва тут і плоть не стліла.

Я тепер знаю, як бути одним цілим на два тіла!

І нехай буває нам несолодко, але це місцями.

І що мені робити без тебе, тут, якщо нас не стане?

Так далеко була, і тепер так близько!

І ти не як не пістолет, але бо це був — постріл!

Нас дуже часто вабить до неба, і ми там підвисли;

Але найбрудніша любов може бути найчистішою!

Це не правильно, але в правильності ж немає — сенсу!

І навіть без подвійної суцільної — у нас вистачає іскор.

Хоч завжди є старі шрами та нові садна,

Але ти ж вилікуєш, ти глибше Маріанської западини!

Ніхто не може цілувати так ніжно,

Як ти цілуєш мене в спину, — я трохи не брежу!

Ти підібрала комбінації до всіх замків;

Якщо тебе не буде не долі той, Резький бальзам.

Ми все ж зустрілися, на зло все рамкам.

Знайшли один одного, в цьому світі, де все зводитися до бабок.

Але це пил, тепер я поруч, якщо що, то тримайся;

Адже той, наш вигаданий Рай — ти втілила в життя!