Никогда - БРАТУБРАТ

Не сказка с хэппи-эндом, чего ждать от судьбы?

Им бы завидовали многие, но, увы.

Время — тяжелый экзамен, мир его замер.

Что долго строилось рушится за день.

Роковая ошибка, приговор суров,

Зал суда, конвоир, куча наломано дров.

Попрощаться не дали, мысли рвали изнутри.

Когда так нужны где же те, кто якобы близки?

Между ними был пожар, а не искра.

Жаль, быстро разгорелась и также прошла.

Теперь за спину руки, письма без ответа.

Обещала ждать, видимо пропала где-то.

Вспоминал ее, и первые приветы,

Презенты, шампанское, цветов букеты.

Громкие слова, планы с кольцом на пальце.

Голову кружило, будто в медленном танце.

Редкие звонки, ни о чем разговоры,

Врагу не пожелаешь, будто даже не знакомы.

Жизнь не кончается, конец еще не близко.

Вот и зачем любить, если любовь садистка?

Припев:

Никогда никуда не спеши!

Ни за что никого не вини!

Никогда ни за кем не беги!

Ни за что никого не люби!

Никогда никуда не спеши!

Ни за что никого не вини!

Никогда ни за кем не беги!

Ни за что никого не люби!

Пишу привет тебе, так хочу написать, любимая,

Но это чувство что что-то не так как в шею вилами.

Раньше я шел только с тобой и с нашими планами,

Теперь я каждый день стираю свою память заново.

Прости за все, и спасибо за крылья.

Да, мня на суде при виде слез твоих рвало так сильно.

Мне все потом друзья писали, как долго ты плакала.

Не найти места в четырех стенах, я знаю, как это.

Думать о том, как ты, где ты, с кем ты,

Нашла ли там кого?

Или не фарт со сантиментам.

Это так душит местами, но я гоню мысли прочь.

Как у меня не спрашивай, здесь каждый день как ночь.

И только ты в моих глазах бельмо,

Я закурил, присел, с*ка, швырнул письмо.

И все б нормально, но ты часто меня будишь во сне.

Все понимаю, не лох, но могла бы и написать мне.

Припев:

Никогда никуда не спеши!

Ни за что никого не вини!

Никогда ни за кем не беги!

Ни за что никого не люби!

Никогда никуда не спеши!

Ни за что никого не вини!

Никогда ни за кем не беги!

Ни за что никого не люби!

Не казка з хепі-ендом, чого чекати від долі?

Їм би заздрили багато, але, на жаль.

Час - важкий іспит, світ його завмер.

Що довго будувалося руйнується за день.

Фатальна помилка, вирок суворий,

Зал суду, конвоїр, купа наламано дров.

Попрощатися не дали, думки рвали зсередини.

Коли так потрібні де ті, хто нібито близькі?

Між ними була пожежа, а не іскра.

Шкода, швидко розгорілася і також пройшла.

Тепер за спину руки, листи без відповіді.

Обіцяла чекати, мабуть, зникла десь.

Згадував її, і перші привіти,

Презенти, шампанське, квіти букети.

Гучні слова, плани з кільцем на пальці.

Голову кружляло, ніби в повільному танці.

Рідкісні дзвінки, ні про що розмови,

Ворогу не побажаєш, ніби навіть не знайомі.

Життя не закінчується, кінець ще не близько.

Ось і навіщо любити, якщо кохання садистка?

Приспів:

Ніколи нікуди не поспішай!

Ні за що нікого не вини!

Ніколи ні за ким не біжи!

Ні за що нікого не люби!

Ніколи нікуди не поспішай!

Ні за що нікого не вини!

Ніколи ні за ким не біжи!

Ні за що нікого не люби!

Пишу привіт тобі, так хочу написати, кохана,

Але це почуття що щось не так як у шию вилами.

Раніше я йшов тільки з тобою і з нашими планами,

Тепер я щодня праю свою пам'ять наново.

Вибач за все, і дякую за крила.

Так, мені на суді побачивши сліз твоїх рвало так сильно.

Мені все потім друзі писали, як довго ти плакала.

Не знайти місця в чотирьох стінах, я знаю, як це.

Думати про те, як ти, де ти, з ким ти,

Чи знайшла там кого?

Або не фарт із сантиментам.

Це так душить місцями, але я гоню думки геть.

Як у мене не питай, тут кожен день як ніч.

І тільки ти в моїх очах більмо,

Я закурив, присів, с*ка, жбурнув листа.

І все б нормально, але ти часто мене будиш у сні.

Все розумію, не лох, але могла би і написати мені.

Приспів:

Ніколи нікуди не поспішай!

Ні за що нікого не вини!

Ніколи ні за ким не біжи!

Ні за що нікого не люби!

Ніколи нікуди не поспішай!

Ні за що нікого не вини!

Ніколи ні за ким не біжи!

Ні за що нікого не люби!