Man of Plenty - Daniel Kahn, the Painted Bird

There once was a good old man of plenty, man of plenty he

He built him a house on the edge of the town

High as the tallest tree

He built the roof of solid gold, the walls of solid clay

And in the basement, on the floor, his wife and children lay

«O why o why, our father dear, o why o why,» said they

«In such a manner must we be?

O why o why, we pray?

For such a goodly man as you to hold us here this way.»

But father was not even home, to an empty house spoke they

So there they were and there they are and there they’ll ever stay

Beneath the biggest house in town whose master is away

While all the riches of the world are locked away from all

We sit beneath the world of light and wait for the master’s call

Колись був добрий старий багатий, він багатий

Він збудував йому дім на краю міста

Високий, як найвище дерево

Він побудував дах із суцільного золота, стіни з суцільної глини

А в підвалі, на підлозі, лежали його дружина та діти

«О чому о чому, наш тато, милий, о чому о чому», — сказали вони

«Такими ми повинні бути?

О чому, навіщо, молимося?

Щоб така хороша людина як ви тримала нас тут таким чином».

Але батька навіть не було вдома, до порожнього будинку вони говорили

Тож вони були, там вони є, і там вони назавжди залишаться

Під найбільшим будинком у місті, господар якого в від’їзді

Хоча всі багатства світу замкнені від усіх

Ми сидимо під світом світла й чекаємо дзвінка майстра