Reissende Blicke - Lacrimosa

Ich sitze im Kino meines Lebens

Alle Plätze sind belegt

Mein Platz ist nur ein Notsitz

Zu viele Menschen sind heute hier

Das Licht geht aus, der Film beginnt

Erinnerungen steigen wieder auf

Längst Vergessenes wird wieder Gegenwart

Ein fremdes Ich glotzt mir ins Gesicht

Ich blicke in die Menge

Das ganze Kino lacht

Ein Krüppel treibt in den Fluten

Und mir wird schlecht

Ich schäme mich

Ein von gestern geprägtes Heute

Ich erinnere mich an damals

Die Frage um Leben und Tod

Heute weiß ich die Antwort, damals nicht

Ich habe falsch entschieden

Und wieder lacht das Kino

Ich stehe auf und stürz' hinaus

Ich muss mich übergeben

Der Hass schlägt auf

Werden sie mich im Licht erkennen?

Werden sie auch dann noch lachen?

Wieso gehen sie nicht alle nach Hause?

Es ist doch nur mein ganz privates Leben

Ich komm' zurück, mein Platz ist besetzt

Ich setz' mich still auf den Boden

Ich will schließlich sehen, was mit mir noch geschieht

Ich kenne meinen Sinn noch nicht

Ich hoffe nur, ich sterbe rasch

Damit ich die Demut nicht mehr ertragen muss

Es tut mir leid, wenn mein Leben jemand störte

Doch gab es einen Film, den sie mochten

Der Film zeigt meinen Tod

Endlich darf auch ich mal lachen

Doch tausend Augen drehen sich herum

Und blicken mir entsetzt entgegen

I’m sitting inside the cinema of my life

All seats are taken

My seat is just a dickey-seat

Too many people are here today

The light fades — the movie starts

Memories come up again

A distant past become present once again

A strange «me"stares at my face

I look around in the crowd

The whole cinema laughs

A cripple’s drifting in the water

I get sick

I’m ashamed

A today impressed by yesterday

I remember that time

The question of life and death

Today I know the answer

That time I didn’t

I had made the wrong decision

And again the cinema laughs

I stand up and rush out

I’ve got to vomit

The hate hits me

Could they recognize me in the light?

Could they laugh at me again?

Why don’t they all go home?

It’s just my very private life

I’m coming back, my seat is taken

I quietly sit down on the floor

Yet I want to know what will happen to me

Yet I don’t know my sins

I’m only hoping to die soon

Thus I don’t have to stand it any longer

I’m sorry if my life disturbed somebody

But at least there was a movie they liked

The movie shows my death

Finally it’s my turn to laugh

But thousand eyes turn round

And stare shocked at me

Я сиджу в кінотеатрі свого життя

Усі місця зайняті

Моє сидіння - це просто крісло для стрибків

Сьогодні тут занадто багато людей

Згасає світло, починається фільм

Спогади знову встають

Давно забуте знову стає справжнім

Незнайомець дивиться на моє обличчя

Я дивлюся на натовп

Весь кінотеатр сміється

У хвилях пливе каліка

А я хворію

Мені соромно

Сьогодні, сформоване вчорашнім днем

Я пам’ятаю тоді

Питання життя і смерті

Я знаю відповідь зараз, але не тоді

Я прийняв неправильне рішення

І знову кіно сміється

Я встаю і вибігаю

Я повинен підкинути

Вражає ненависть

Чи впізнають мене у світлі?

Чи будуть вони тоді ще сміятися?

Чому б їм усім не йти додому?

Це просто моє приватне життя

Я повернуся, моє місце зайнято

Я тихо сиджу на підлозі

Я нарешті хочу побачити, що зі мною буде далі

Я ще не знаю своєї мети

Я тільки сподіваюся, що я швидко помру

Щоб мені не довелося більше терпіти смирення

Вибачте, якщо хтось порушив моє життя

Але був один фільм, який їм сподобався

Фільм показує мою смерть

Нарешті я теж можу сміятися

Але тисяча очей обертається

І дивись на мене з жахом

Я сиджу в кінотеатрі свого життя

Усі місця зайняті

Моє сидіння - це просто сидіння

Сьогодні тут занадто багато людей

Світло згасає — фільм починається

Спогади стикаються

Далеке минуле знову стає справжнім

На моєму обличчі дивні зірки «я».

Я оглядаюся в натовпі

Весь кінотеатр сміється

Каліка дрейфує у воді

я хворію

Мені соромно

Сьогоднішній день вражений вчорашнім днем

Я пам'ятаю той час

Питання життя і смерті

Сьогодні я знаю відповідь

Тоді я цього не зробив

Я прийняв неправильне рішення

І знову кіно сміється

Я встаю і вибігаю

Мені треба блювати

Мене вражає ненависть

Чи могли б вони впізнати мене у світлі?

Чи могли б вони знову сміятися з мене?

Чому б їм усім не йти додому?

Це просто моє приватне життя

Я повертаюся, моє місце зайнято

Я тихенько сідаю на підлогу

Але я хочу знати, що зі мною буде

Але я не знаю своїх гріхів

Я тільки сподіваюся, що скоро помру

Тому мені не доведеться більше терпіти

Вибачте, якщо моє життя комусь заважало

Але принаймні був фільм, який їм сподобався

Фільм показує мою смерть

Нарешті настала моя черга сміятися

Але тисячі очей обертаються

І вражено дивився на мене