Loblied auf die Zweisamkeit - Lacrimosa

Und das ist die Einsamkeit

Die mich geboren hat

Versucht ihr zu entkommen

Hab ich meine Hoffnung verloren

Ich schrie nach Liebe mich zu wärmen

Verlor ich meine Stimme und blieb stumm

Ruhelos verurteilt

Träumte ich die Wahrheit

Ergriff ich die Flucht

Und fiel zu Boden

Ich spüre kein Glück

Ich spüre kein Glück

Kein Leben wächst in mir

Ich spüre kein Glück

Ich bin müde

Ich bin müde

Ich bin müde

Verstrickt im Netz der Angst

Habe ich mich selbst erkannt

Unfähig zu existieren

Bin ich nicht bereit mich selbst zu tragen

Lieg ich im Dreck der Gleichgültigkeit

Und lebe den Tod der Vergessenheit

Bin ich nur eine Kreatur der Langeweile

Nur ein schlechter Witz in einem leeren Wartesaal

Ich träumte einst vom Leben

Und träumte einst von Liebe

Doch aus dem Leben wurde Flucht

Und aus Liebe wuchs die Angst…

І це самотність

що народила мене

Ти намагаєшся втекти?

Невже я втратив надію

Я крикнув, щоб любов зігріла мене

Я втратив голос і мовчав

Неспокійно засуджений

Я мріяв правду

я втік

І впав на землю

Мені не пощастило

Мені не пощастило

Життя в мені не росте

Мені не пощастило

я стомився

я стомився

я стомився

Заплутався в павутині страху

Я впізнав себе

не в змозі існувати

Я не готовий нести себе?

Я лежу в бруді байдужості

І жити смертю забуття

Я просто створіння нудьги?

Просто поганий жарт у порожній залі очікування

Я колись мріяв про життя

А колись мріяв про кохання

Але життя перетворилося на політ

І від любові виріс страх...