Die Strasse der Zeit - Lacrimosa

Und was ich sah war Menschlichkeit…

Und was ich sah war Dummheit

Menschlicher Neigung entsprechend

Tierisches Verhalten

Den ganzen Tag habe ich gewartet

Und sah die Menschen nur an mir voruber ziehen

Nun ist es Abend und die Strasse leer

Ich bin mude — wohin soll ich noch gehen?

Auf der Strasse der Zeit…

Alleine schon seit Stunden

Bin ich nun schon unterwegs

Mein weg fuhrt mich nach gestern

Auf der Strasse der Zeit

Hier und da sah ich die Menschen

Flach danieder — stumm vor Angst

Von ihren Brudern uberrannt

Und rucksichtslos zertreten

Ich sah die Menschen

Tief beschamt

Verraten und enttauscht

Und schon fruh in ihrem Leben

Im Todeskampf sich wiegend

Besiegt oder als Sieger

Gestarkt oder zerstort

Am Ende bleibt nur Hass

Und so gehen sie zu Boden

Ich sah die Ruhmessaulen grosser Menschen

Ich horte selbst noch ihre Worte

Und war geruhrt und tief bewegt

Doch zuvor sah ich ihr Ende

Und auch das ihrer Visionen

Ich durchwanderte die Kriege

Sah die Angst und das Verderben

Und ganz gleich ob Krieg — ob Frieden

Egoismus — blinder Hass

War doch immer hier zu gegen

Und ich lief weiter durch die Nacht

Und sah nur mehr noch mehr Tranen

Und noch weiter lief ich fort

Und was ich sah war Dummheit

Menschlicher Neigung entsprechend

Tierisches Verhalten

Und als der Morgen sich erhob

Und die Nacht der Sonne wich

Zeigte sich mir jung und wild

Die grosse Zeit der Griechen

Und die Hoffnung dieser Menschen

Ihr Mut und ihre Kraft

Erfullte mich auf meinem Weg

Zum ersten mal mit Freude

Und erschopft von allen Zeiten

Legte ich mich nieder

Vor den Mauern von Athen

Und wahrend ich die Augen schliesse

Sehe ich das junge Volk

Sich voller Hoffnung und voll Stolz

Im angesicht der Sonne mehrem

And what I saw was humanity…

And what I saw was stupidity

In line with human inclination

Bestial behaviour

I waited the whole day

And only saw people hurrying past me

Now it is evening and the roads are empty

I’m tired — where should I still go?

On the road of time…

Already alone for hours

I am now already on my way

Which leads me to yesterday

On the road of time

Here and there I saw the people

Shallow own below — mute with fear

Run over by their brothers

And thoughtlessly crushed underfoot

I saw the people

Deeply ashamed

Betrayed and disappointed

And already early in their life

Rocking themselves in the throes of death

Conquered or conqueror

Strengthened or destroyed

Only hate remains in the end

And so they fall to the ground

I saw the pillars of fame of great men

I still heard their words myself

I was touched and deeply moved

But before I saw their end

And also that of their visions

I wandered through the wars

Saw the fear and the ruin

And all the same — whether war or peace

Egoism — blind hate

Was always present here

And I walked on through the night

And saw only more and more tears still

And I carried on walking

And what I saw was stupidity

In line with human inclination

Bestial behaviour

And as the morning raised itself

And the night gave way to the sun

Young and wild

The great time of the Greeks

Showed itself to me

And the hope of these people

Their courage and strength

Filled me on my way

For the first time with joy

And exhausted from all times

I lay myself down

Before the walls of Athens

And as I close my eyes

I see the young folk

Gathering full of hope and pride

In the face of the Sun

І те, що я побачив, це людство...

І те, що я побачив, було дурістю

Відповідно до людських схильностей

поведінка тварин

Я чекав цілий день

І щойно побачив, як люди проходили повз мене

Зараз вечір і вулиця порожня

Я втомився — куди мені ще піти?

На дорозі часу...

На самоті годинами

Я зараз у дорозі

Мій шлях веде мене до вчорашнього дня

На дорозі часу

Тут і там я бачив людей

Сплющений—німий від страху

Захоплена її братами

І розчавити безжально

Я бачив людей

глибоко соромно

Зраджений і розчарований

І рано в її житті

Зважування в агонії

Переможений чи переможець

Посилені або зруйновані

Зрештою, залишається тільки ненависть

І так вони спускаються вниз

Я бачив стовпи слави великих людей

Я й досі сам чув її слова

І був зворушений і глибоко зворушений

Але перед цим я бачив її кінець

А також їхні бачення

Я блукав по війнах

Побачив страх і загибель

І неважливо, війна це чи мир

Егоїзм — сліпа ненависть

Тут завжди був присутній

І я продовжував ходити всю ніч

І бачила тільки більше сліз

А я побіг ще далі

І те, що я побачив, було дурістю

Відповідно до людських схильностей

поведінка тварин

І як піднявся ранок

І ніч поступилася сонцю

Показав мені молодий і дикий

Розквіт греків

І надія цих людей

Її мужність і силу

Наповнив мене в дорозі

Вперше з радістю

І виснажений всіма часами

я ліг

За стінами Афін

І поки я закриваю очі

Я бачу молодь

Повний надії і сповнений гордості

Перед обличчям сонця більше

І те, що я побачив, це людство...

І те, що я побачив, було дурістю

Відповідно до людських нахилів

звіряча поведінка

Я чекала цілий день

І тільки бачив людей, які поспішали повз мене

Зараз вечір і дороги порожні

Я втомився — куди мені ще йти?

На дорозі часу...

Вже сама годинами

Зараз я вже в дорозі

Що приводить мене до вчорашнього дня

На дорозі часу

Тут і там я бачив людей

Неглибоко власні внизу — німі від страху

Наїхали їхні брати

І бездумно розчавлений під ногами

Я бачив людей

Глибоко соромно

Зраджений і розчарований

І вже рано в їхньому житті

Розгойдуються в агоні смерті

Завойований або завойовник

Посилені або зруйновані

В кінці залишається тільки ненависть

І так вони падають на землю

Я бачив стовпи слави великих людей

Я все ще чув їхні слова

Я був зворушений і глибоко зворушений

Але раніше я побачив їхній кінець

А також їхні бачення

Я блукав по війнах

Побачив страх і руїну

І все одно — чи то війна, чи то мир

Егоїзм — сліпа ненависть

Те, що тут завжди присутнє

І я йшов усю ніч

І бачила лише все більше і більше сліз

І я продовжував ходити

І те, що я побачив, було дурістю

Відповідно до людських нахилів

звіряча поведінка

І як піднявся ранок

І ніч поступилася сонцю

молодий і дикий

Великий час греків

Показав себе мені

І надія цих людей

Їхня мужність і сила

Наповнив мене в дорозі

Вперше з радістю

І виснажений всіма часами

Я лягаю

Перед стінами Афін

І як я закриваю очі

Я бачу молодих людей

Збори сповнені надії та гордості

Перед обличчям Сонця