Сормовская лирическая - Георг Отс

На Волге широкой, на стрелке далекой

Гудками кого-то зовет пароход.

Под городом Горьким, где ясные зорьки,

В рабочем поселке подруга живет.

В рубашке нарядной к своей ненаглядной

Пришел объясниться хороший дружок:

Вчера говорила — навек полюбила,

А нынче не вышла в назначенный срок.

Свиданье забыто, над книгой раскрытой

Склонилась подруга в окне золотом.

До утренней смены, до первой сирены

Шуршат осторожно шаги под окном.

Ой, летние ночи, буксиров гудочки…

Волнуется парень и хочет уйти.

Но девушки краше, чем в Сормове нашем,

Ему никогда и нигде не найти.

А утром у входа родного завода

Влюбленному девушка встретится вновь

И скажет: «Не мало я книжек читала,

Но нет еще книжки про нашу любовь».

На Волге широкой, на стрелке далекой

Гудками кого-то зовет пароход.

Под городом Горьким, где ясные зорьки,

В рабочем поселке подруга живет.

На Волзі широкій, на стрілці далекої

Гудками когось кличе пароплав.

Під містом Горьким, де ясні зірки,

У робочому селищі подруга живе.

У сорочці ошатній до своєї ненаглядної

Прийшов порозумітися хороший дружок:

Вчора говорила — навік покохала,

А нині не вийшла в призначений термін.

Побачення забуте, над розкритою книгою

Схилилася подруга у вікні золотом.

До ранкової зміни, до першої сирени

Шурхають обережно кроки під вікном.

Ой, літні ночі, буксири гудочки.

Хвилюється хлопець і хоче піти.

Але дівчинки кращі, ніж у Сормові нашому,

Йому ніколи і ніде не знайти.

А вранці біля входу рідного заводу

Закоханому дівчина зустрінеться знову

І каже: «Не мало я книжок читала,

Але ще немає книжки про наше кохання».

На Волзі широкій, на стрілці далекої

Гудками когось кличе пароплав.

Під містом Горьким, де ясні зірки,

У робочому селищі подруга живе.