Пoдмосковные вечeра - Георг Отс

Не слышны в саду даже шорохи,

Все здесь замерло до утра.

Если б знали вы, как мне дороги

Подмосковные вечера.

Если б знали вы, как мне дороги

Подмосковные вечера.

Речка движется и не движется,

Вся из лунного серебра.

Песня слышится и не слышится

В эти тихие вечера.

Песня слышится и не слышится

В эти тихие вечера.

Что ж ты милая, смотришь искоса,

Низко голову наклоня?

Трудно высказать и не высказать

Все, что на сердце у меня.

Трудно высказать и не высказать

Все, что на сердце у меня.

А рассвет уже все заметнее...

Так, пожалуйста, будь добра,

Не забудь и ты эти летние

Подмосковные вечера

Не забудь и ты эти летние

Подмосковные вечера.

Не чути в саду навіть шарудіння,

Все тут завмерло до ранку.

Якби ви знали, як мені дорогі

Підмосковні вечори.

Якби ви знали, як мені дорогі

Підмосковні вечори.

Річка рухається та не рухається,

Вся із місячного срібла.

Пісня чується і не чується

У ці тихі вечори.

Пісня чується і не чується

У ці тихі вечори.

Що ж ти мила, дивишся скоса,

Низько голову нахиляють?

Важко висловити та не висловити

Все, що в мене на серці.

Важко висловити та не висловити

Все, що в мене на серці.

А світанок уже все помітніше...

Так, будь ласка, будь добра,

Не забудь і ти ці літні

Підмосковні вечори

Не забудь і ти ці літні

Підмосковні вечори.