Тайна склеенных страниц (Из к/ф "Афера Томаса Крауна") - Леонид Агутин, Фёдор Добронравов

Не написанный сценарий, не разыгранный пока,

Не начавшийся спектакль - безымянная река.

Неудачное сравнение, словно маленькая ложь.

Непослушное видение, без которого живешь.

Этот снег пока не тает, и к подножию не течет.

Эта птица не взлетает, и не падает еще.

Это словно бы по правде, только словно бы не в счет.

Нет ни счастья, ни тревоги, ни слезинки на глазах.

Не повернуты дороги предисловием назад.

Это милое явление невесомой красоты.

Не безумного падения, не отчаяния пустоты.

Неисчерпанная близость, непугающая даль.

Неволнительная радость, неманящая печаль.

Ничего пока не жалко, никого пока не жаль.

Как молчание богато, и невнятен разговор.

Этот камерный театр смотрит окнами во двор.

На заклеенной афише еле виден силуэт.

Если ты чего-то слышишь, кроме просто: "Да" и "Нет".

Утомленное плетение, полувзгляд полутонов.

Этот мир неоткровенен и, увы, давно не нов.

Но однажды он восстанет и падет безмолвно ниц,

Вот тогда-то и не станет тайны склеенных страниц.

Не сценарий удивляет, а один отдельный взгляд.

Эти роли не читают, их играют наугад.

Это маленькая тайна первозданной красоты,

Существует неслучайно, хоть случайность - это ты.

Все качаются на ветке и пытаются упасть,

Эти маленькие детки, эти рифмы как напасть.

Эти строчки на салфетке про нешуточную страсть.

Утомленное плетение, полувзгляд полутонов.

Этот мир неоткровенен и, увы, давно не нов.

Но однажды он восстанет и падет безмолвно ниц,

Вот тогда-то и не станет тайны склеенных страниц.

Не написаний сценарій, не розіграний поки що,

Вистава, що не почалася, - безіменна річка.

Невдале порівняння, наче маленька брехня.

Неслухняне бачення, без якого живеш.

Цей сніг поки що не тане, і до підніжжя не тече.

Цей птах не злітає, і ще не падає.

Це ніби по правді, тільки ніби не рахується.

Немає ні щастя, ні тривоги, ні сльозинки на очах.

Не повернуті дороги передмовою назад.

Це миле явище невагомої краси.

Не шаленого падіння, не відчаю порожнечі.

Невичерпана близькість, яка не лякає далечінь.

Невимовна радість, непривабний смуток.

Нічого поки що не шкода, нікого поки що не шкода.

Як мовчання багате, і невиразна розмова.

Цей камерний театр дивиться вікнами надвір.

На заклеєній афіші ледве видно силует.

Якщо ти чогось чуєш, крім просто: "Так" та "Ні".

Втомлене плетіння, напівпогляд напівтонів.

Цей світ невідвертий і, на жаль, давно не новий.

Але якось він повстане і впаде безмовно ниць,

Ось тоді й не стане таємниці склеєних сторінок.

Чи не сценарій дивує, а один окремий погляд.

Ці ролі не читають, їх грають навмання.

Це маленька таємниця первозданної краси,

Існує невипадково, хоч випадковість – це ти.

Всі гойдаються на гілці і намагаються впасти,

Ці маленькі дітки, ці рими як напасти.

Ці рядки на серветці про неабияку пристрасть.

Втомлене плетіння, напівпогляд напівтонів.

Цей світ невідвертий і, на жаль, давно не новий.

Але якось він повстане і впаде безмовно ниць,

Ось тоді й не стане таємниці склеєних сторінок.