Как жаль... - Виктор Королёв

Вчера, я стал тебе совсем чужим.

Прощай, вернется эхом мне твоим.

Как жаль, разбита навсегда любовь,

Не жди, что я вернусь когда-то вновь.

Иди, на встречу четырем ветрам,

Не жди, меня не будет больше там.

Зимой я стану снегом не земле

Весной дождем заплачу о тебе.

Прости за то, что был всегда с тобой,

За то, что был я тенью за спиной,

Прости за ожиданье в час ночной,

Прости за поцелуи под луной.

Забудь и не жалей меня, прошу,

Забудь, и я забуду и прощу.

Но знай, нам жизнь два раза не вернуть,

Прощай, прости меня когда-нибудь.

Вчера я стал тебе совсем чужим,

Прощай.

Вернется эхом мне твоим.

Но знай, нам жизнь два раза не вернуть,

Прощай, прости меня когда-нибудь.

Вчора, я став тобі зовсім чужим.

Прощай, повернеться луною мені твоїм.

Як шкода, розбите назавжди кохання,

Не чекай, що я повернусь колись знову.

Іди, на зустріч чотирьом вітрам,

Не чекай, мене не буде більше там.

Взимку я стану снігом на землі

Весною дощем заплачу про тебе.

Вибач за те, що був завжди з тобою,

За те, що був я тінню за спиною,

Пробач за очікування в годину нічну,

Пробач за поцілунки під місяцем.

Забудь і не шкодуй мене, прошу,

Забудь, і забуду і пробачу.

Але знай, нам життя двічі не повернути,

Прощай, вибач мені колись.

Вчора я став тобі зовсім чужим,

Прощай.

Повернеться луною мені твоїм.

Але знай, нам життя двічі не повернути,

Прощай, вибач мені колись.