Непрощённый - Стас Михайлов

Если ты кому-то нужен на Земле,

Не напрасно всё и свет в твоей душе.

Он ведет тебя с ухаба на ухаб,

Образуя линию в твоей судьбе…

В твоей судьбе…

Если ты только нужен

Небу и ярким звездам,

Если ты нужен людям,

Значит, ты должен жить.

Если ты верил небу

И согревал ты души,

Значит, и небо тоже

Будет тебя любить.

Если поймешь однажды

Ты быстротечность жизни.

И, к роднику припавши,

Станешь по капле пить,

Если вода живая

Не отогреет душу,

Значит, ты жил без неба,

И не умел любить!

Если ты был, как ветер,

Рябью покрывший лужи.

Если ты был, как холод,

Воли сумел забыть,

Если, отвергнув правду,

Ложью испачкал душу,

Значит, ты — непрощённый,

Раз не хотел простить!

Значит, ты — непрощённый,

Раз не хотел простить!

Значит, ты — непрощённый,

Раз не хотел простить!

Якщо ти комусь потрібен на Землі,

Недаремно все і світло в твоїй душі.

Він веде тебе з¦ухаба на ухаб,

Утворюючи лінію у твоїй долі…

У твоїй долі…

Якщо ти тільки потрібен

Небу та яскравим зіркам,

Якщо ти потрібний людям,

Значить, ти маєш жити.

Якщо ти вірив небу

І згрівав ти душі,

Значить, і небо теж

Любитиме тебе.

Якщо зрозумієш одного разу

Ти швидкотність життя.

І, до джерела припавши,

Станеш по крапі пити,

Якщо вода жива

Не відігріє душу,

Значить, ти жив без неба,

І не умів любити!

Якщо ти був, як вітер,

Рябкою вкрив калюжі.

Якщо ти був, як холод,

Волі зумів забути,

Якщо, відкинувши правду,

Брехнею забруднив душу,

Значить, ти — непрощений,

Раз не хотів пробачити!

Значить, ти — непрощений,

Раз не хотів пробачити!

Значить, ти — непрощений,

Раз не хотів пробачити!