Я скажу с небес - Стас Михайлов

Я не первый, кто хотел бы возвратиться,

И с небес сказать, но видно не дано,

Я скорблю, а вам лишь только снится,

Впопыхах ушедшее лицо.

Мне бы души ваши не тревожить,

Я смотрю на вас с безмерной высоты,

Вам бы разума в оценке, что дороже,

Не в словах прожить, а больше для души.

Здесь другое и не надо тела,

Чтобы вам все это передать,

Вам все кажется, что я летаю где-то,

А я рядом, только не могу обнять

Мне бы души ваши не тревожить,

Я смотрю на вас с безмерной высоты,

Вам бы разума в оценке, что дороже,

Не в словах прожить, а больше для души.

Мой совет – не надо изощряться,

Здесь все видно и не надо лгать,

Много пожелать хочу, хочу и посмеяться,

Только Богом выпало молчать.

Я не перший, хто хотів би повернутися,

І з небес сказати, але видно не дано,

Я сумую, а вам тільки сниться,

Похапцем обличчя, що пішло.

Мені б душі ваші не турбувати,

Я дивлюся на вас із безмірної висоти,

Вам би розуму в оцінці, що дорожче,

Не в словах прожити, а більше душі.

Тут інше і не треба тіла,

Щоб вам це все передати,

Вам все здається, що я літаю десь,

А я поруч, тільки не можу обійняти

Мені б душі ваші не турбувати,

Я дивлюся на вас із безмірної висоти,

Вам би розуму в оцінці, що дорожче,

Не в словах прожити, а більше душі.

Моя порада – не треба хитрувати,

Тут все видно і не треба брехати,

Багато побажати хочу, хочу і посміятися,

Тільки Богом випало мовчати.