Ты мне скажи - Филипп Киркоров

Ты мне скажи, прошу, скажи,

Что осень навсегда ушла,

Что мертвые листы с дерев

Давно облетели.

Ты мне скажи, прошу, скажи,

Что ветер их с собой унес,

Что новые цветы для нас

Костром вспыхнут майским.

Но грянула гроза нежданно,

И твой ответ погиб в пучине.

Вновь только голос грома слышу я!

Ты мне скажи, прошу, скажи,

Что ливни укротили гнев,

Те ливни, что размыли все пути,

Все дороги.

Ты мне скажи, прошу, скажи,

Что путь к тебе не так далек,

Что даже робкий дождь грибной

Упасть не решится.

Но грянула гроза нежданно,

И твой ответ погиб в пучине.

Вновь только голос грома слышу я!

Ты мне скажи, прошу, скажи,

Что больше не вернется ночь,

Та ночь, что разделила нас

На два полумира.

Ты мне скажи, прошу, скажи,

Что в прошлом дни твоих тревог,

Что зла не помня и обид,

Меня любишь снова,

Скажи!

Ти мені скажи, прошу, скажи,

Що осінь назавжди пішла,

Що мертві листи з дерев

Давно облетіли.

Ти мені скажи, прошу, скажи,

Що вітер їх зсобою забрав,

Що нові квіти для нас

Костром спалахнуть травневим.

Але загриміла гроза несподівано,

І твоя відповідь загинула в безодні.

Знову тільки голос грому я чую!

Ти мені скажи, прошу, скажи,

Що зливи приборкали гнів,

Ті зливи, що розмили всі шляхи,

Усі дороги.

Ти мені скажи, прошу, скажи,

Що шлях до тебе не так далекий,

Що навіть несміливий дощ грибний

Впасти не вирішиться.

Але загриміла гроза несподівано,

І твоя відповідь загинула в безодні.

Знову тільки голос грому я чую!

Ти мені скажи, прошу, скажи,

Що більше не повернеться ніч,

Та ніч, що розділила нас

На два півсвіту.

Ти мені скажи, прошу, скажи,

Що в минулому дні твоїх тривог,

Що зла не пам'ятаючи і образ,

Мене любиш знову,

Скажи!