Песня «Рощина» - Марк Бернес, Никита Владимирович Богословский

Почему ж ты мне не встретилась,

Юная, нежная,

В те года мои далекие,

В те года вешние?

Голова стала белою.

Что с ней я поделаю?

Почему же ты мне встретилась

Лишь сейчас!

Я забыл в кругу ровесников,

Сколько лет пройдено.

Ты об этом мне напомнила,

Юная, стройная.

Об одном только думаю:

Мне жаль ту весну мою,

Что прошла, неповторимая,

Без тебя.

Как боится седина моя

Твоего локона.

Ты еще моложе кажешься,

Если я около.

Видно, нам встреч не праздновать,

У нас судьбы разные,

Ты - любовь моя последняя,

Боль моя.

Ты - любовь моя последняя,

Боль моя.

Чому ж ти мені не зустрілася?

Юна, ніжна,

У ті роки мої далекі,

У ті роки весняні?

Голова стала білою.

Що з нею я пороблю?

Чому ж ти мені зустрілася

Лише зараз!

Я забув у колі ровесників,

Скільки років пройдено.

Ти про це мені нагадала,

Юна, струнка.

Про одне тільки думаю:

Мені шкода тієї весни моєї,

Що пройшла, неповторна,

Без тебе.

Як боїться сивина моя

Твого локону.

Ти ще молодший здається,

Якщо я близько.

Видно, нам зустрічей не святкувати,

У нас долі різні,

Ти - любов моя остання,

Біль мій.

Ти - любов моя остання,

Біль мій.