Воспоминания об Алжире - Марк Бернес, Вано Ильич Мурадели

В сапёрной части я служил, там, где берёзы и метель.

Читал в газетах про Алжир.

Он был за тридевять земель.

И вдруг Алжир меня зовёт освободить страну от мин:

Кто доброволец — шаг вперёд!

Шагнули все, не я один.

Так всю жизнь готов шагать по миру я.

Верные товарищи со мной.

Я до основанья разминирую

Наш многострадальный шар земной.

Не брал оружия с собой.

В далёкий путь я только взял,

Я только взял в тот мирный бой миноискатели и трал.

Прошёл я с ними весь Алжир, мне было выше всех наград,

Что будет здесь цвести инжир, светиться будет виноград.

Был ранен взрывом командир.

Глушил нас гром, душил нас зной.

И стала мне страна Алжир нежданно близкой и родной.

Я про Алжир люблю прочесть депеши утренних газет.

Читаю и горжусь, что есть на той земле мой добрый след.

У саперній частині я служив там, де берези і хуртовина.

Читав у газетах про Алжир.

Він був за тридев'ять земель.

І раптом Алжир мене кличе звільнити країну від хв:

Хто доброволець — крок уперед!

Крокнули всі, не один.

Так все життя готовий крокувати світом я.

Вірні товариші зі мною.

Я до основи розмінірую

Наша багатостраждальна куля земна.

Не брав зброї із собою.

У далекий шлях я тільки взяв,

Я тільки взяв у той мирний бій міношукачі і трал.

Пройшов я з ними весь Алжир, мені було вище всіх нагород,

Що буде тут цвісти інжир, світитиметься виноград.

Було поранено вибухом командира.

Глушив нас грім, душив нас спека.

І стала мені країна Алжир несподівано близькою і рідною.

Я про Алжир люблю прочитати депеші ранкових газет.

Читаю і пишаюся, що є на тій землі мій добрий слід.