Под цыганским солнцем - 25/17

Ярче золотого червонца, жарче костра.

Опаснее разбойничьей финки тот девичий взгляд.

В холодный свет цыганского солнца, нам до утра.

На воде рисуют картинки и всё тут же петля.

Я тебя украл у родителей,

Я тебя украл у подруг,

Чтоб уже ни с кем не делить тебя

И не отпускать поутру.

Клятвы — это хрупкие цепи, пыль да вода.

Камень разобьется об камень покрепче.

Если нас к друг другу прилепят, но не навсегда,

Значит мы пришьем себя сами навечно.

Я тебя украл у родителей,

Я тебя украл у подруг,

Чтоб уже ни с кем не делить тебя

И не отпускать поутру.

Я тебя украл у родителей,

Я тебя украл у подруг,

Чтоб уже ни с кем не делить тебя

И не отпускать поутру.

Яскравіший за золотий червінець, жаркіший за багаття.

Небезпечніший за розбійницьку фінку той дівочий погляд.

У холодне світло циганського сонця нам до ранку.

На воді малюють картинки і все петля.

Я тебе вкрав у батьків,

Я тебе вкрав у подруг,

Щоб уже ні з ким не ділити тебе

І не відпускати вранці.

Клятви - це крихкі ланцюги, пил та вода.

Камінь розіб'ється об камінь міцніший.

Якщо нас до одного приліплять, але не назавжди,

Значить, ми приш'ємо себе самі надовго.

Я тебе вкрав у батьків,

Я тебе вкрав у подруг,

Щоб уже ні з ким не ділити тебе

І не відпускати вранці.

Я тебе вкрав у батьків,

Я тебе вкрав у подруг,

Щоб уже ні з ким не ділити тебе

І не відпускати вранці.