Пепел - 25/17, Грязь

Расскажи, как тебе тут плохо...

Расскажи, как тебе тут плохо...

Расскажи, как тебе тут плохо...

Плохо... да всем как-то по...

Расскажи, как то жарко, то холодно,

и как бы ты сбежал, но тебе должны полгорода.

Как злая власть не даёт давать в очко,

и как уже всех бесит этот бункерный Туранчокс

и глубинный народ.

Голубиный помёт

на бакенбардах поэта, и тот вот-вот всё поймёт.

Дайте мне пулемёт, дайте мне пулемёт

дайте мне пулемёт...

А мы живём тут и всю неделю пашем.

А мы живём тут, в конце недели пляшем.

А мы живём тут, да в гроб кладут краше.

А мы умрём тут, и всё будет ваше.

Трепетная лань сейчас мечтает быть львом,

а вчерашний раб хочет сам владеть рабом.

Но битва за свободу для простолюдина -

это смена господина на другого господина.

Русофобы говорят нам, что борются с режимом,

но тут режим сам русофоб неудержимый.

Я движим был идеей в головы швырять вам бомбы,

а теперь же сам прячусь в катакомбы.

Чёрный стол, красный глаз.

Ты за них, я за нас.

Белый снег, серый лёд.

Все умрут, всё пройдёт.

Эй, люди будущего,

Как вы там?

Батя душит водку,

Учит сына шахматам.

А у нас привыкли всё не афишировать,

Позже мама начала бухать,

Попытка финишировать.

Эй, люди будущего,

Как там жить?

Расскажи об этом детям рабочего класса,

А мы кайфуем тут лежим,

Пока на теплотрассу

Не вернулся хозяин матраца.

Мы когда-нибудь отсюда сбежим,

Что бы мы не строили

Выходит режим.

Все бессмысленно,

Здесь всё неважно.

Крестимся страшно,

Не крестимся страшно.

Мы когда-нибудь отсюда уйдём,

Мои синие руки дрожат под дождём.

Я надеюсь, рая нет,

И бог действительно

С неба серого

Просто не видит нас.

Нет, в этом никто не виноват,

Таксист делает скидку,

Я заказываю убер в ад.

Бывало тяжко,

Ломы, алкашка.

И завтра стало роскошью

Для каждого.

По ноздре запустим пепел,

выпьем неба посошок.

Будет ясен день и светел,

когда спрячут нас в мешок.

Розкажи, як тобі тут погано.

Розкажи, як тобі тут погано.

Розкажи, як тобі тут погано.

Погано... та всім якось по...

Розкажи, як то спекотно, то холодно,

і як би ти втік, але тобі винні півміста.

Як зла влада не дає давати в очко,

і як уже всіх дратує цей бункерний Туранчокс

та глибинний народ.

Голубиний послід

на бакенбардах поета, і той ось-ось усе зрозуміє.

Дайте мені кулемет, дайте мені кулемет

дайте мені кулемет...

А ми живемо тут і весь тиждень оремо.

А ми живемо тут, наприкінці тижня танцюєм.

А ми живемо тут, та в труну кладуть краше.

А ми помремо тут, і все буде ваше.

Трепетна лань зараз мріє бути левом,

а вчорашній раб сам хоче володіти рабом.

Але битва за свободу для простолюдина

це зміна пана іншого пана.

Русофоби кажуть нам, що борються з режимом,

Але тут режим сам русофоб нестримний.

Я рухав був ідеєю в голови жбурляти вам бомби,

а тепер сам ховаюся в катакомби.

Чорний стіл, червоне око.

Ти за них я за нас.

Білий сніг, сірий лід.

Усі помруть, все пройде.

Гей, люди майбутнього,

Як ви там?

Батя душить горілку,

Вчить сина шахів.

А у нас звикли все не афішувати,

Пізніше мама почала бухати,

Спроба фінішувати.

Гей, люди майбутнього,

Як там жити?

Розкажи про це дітям робітничого класу,

А ми кайфуємо тут лежимо,

Поки що на теплотрасу

Не повернувся господар матраца.

Ми колись звідси втечемо,

Що б ми не будували

Виходить режим.

Все безглуздо,

Тут все не має значення.

Хрестимося страшно,

Не хрестимося страшно.

Ми колись звідси підемо,

Мої сині руки тремтять під дощем.

Я сподіваюся, раю ні,

І бог справді

З неба сірого

Просто нас не бачить.

Ні, у цьому ніхто не винен,

Таксист робить знижку,

Я замовляю убер у пекло.

Бувало тяжко,

Лом, алкашка.

І завтра стало розкішшю

Для кожного.

По ніздрі запустимо попіл,

вип'ємо неба ціпок.

Буде ясний день і світлий,

коли сховають нас у мішок.